1-а Самуїлова 30:22
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І стали говорити всі люди злі та негідні з тих людей, що ходи́ли з Давидом, та й сказали: „Вони не ходили з нами, тому не дамо їм зо здо́бичі, що ми відняли, бо кожному дамо тільки жінок його та синів його, нехай відведуть, і нехай ідуть!“
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
When David was dismissed from the army of the Philistines he did not go over to the camp of Israel, but, being expelled by Saul, observed an exact neutrality, and silently retired to his own city Ziklag, leaving the armies ready to engage. Now here we are told, I. What a melancholy posture he found the city in, all laid waste by the Amalekites, and what distress it occasioned him and his men (Sa1 30:1-6). II. What course he took to recover what he had lost. He enquired of God, and took out a commission from him (Sa1 30:7, Sa1 30:8), pursued the enemy (Sa1 30:9, Sa1 30:10), gained intelligence from a straggler (Sa1 30:11-15), attacked and routed the plunderers (Sa1 30:16, Sa1 30:17), and recovered all that they had carried off (Sa1 30:18-20). III. What method he observed in the distribution of the spoil (Sa1 30:21-31).
Відкрити джерело ↗30:22 tell them to be gone: This heartless group wanted to drive away the nonparticipants with no reward.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Коли почуєш про одне з своїх міст, яке Господь, Бог твій, дає тобі, щоб сидіти там, що про нього кажуть:
Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви. Бо в цьому Зако́н і Пророки.
І посадіть двох негідних людей навпроти нього, — нехай сві́дчать на нього, кажучи: Ти зневажив Бога й царя. І ви́ведіть його, і вкамену́йте його, — і нехай він помре“.
Нехай же пан мій не кладе свого серця на цього негідного чоловіка, на Навала, бо яке ім'я́ його, такий він: Нава́л ім'я́ йому́, і глупо́та з ним! А я, невільниця твоя, не бачила хлопців мого пана, що ти посилав.
Коли вони звеселили серце своє, аж ось люди того міста, люди розпусні, оточили той дім та сту́кали в двері. І каза́ли вони тому старо́му чоловікові, власникові того дому, говорячи: „Виведи чоловіка, що ввійшов до дому твого, — і ми пізнаєм його!“
І позбиралися до нього кожен пригно́блений, і кожен, хто був задо́вжений, і кожен огі́рчений в душі, — і він став над ними провіднико́м. І було їх із ним близько чотирьох сотень люда.
А тепер пізнай та побач, що́ зробиш, бо дозріло зло на нашого пана та на ввесь дім його. А він негідний, із ним не можна говорити“.
І прийшли два чоловіки негідні, і сіли навпроти нього. І ті негідні люди сві́дчили на нього, на Навота, перед народом, говорячи: „Навот знева́жив Бога й царя!“ І вивели його поза місто, та й укаменува́ли його камінням, — і він помер.