1-а Самуїлова 26:8
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І сказав Авіша́й до Давида: „Сьогодні Бог видав твого ворога в руку твою, а тепер проколю́ я його списом аж до землі одним ударом, і не повторю́ йому!“
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
David's troubles from Saul here begin again; and the clouds return after the rain, when one would have hoped the storm had blown over, and the sky had cleared upon that side; but after Saul had owned his fault in persecuting David, and acknowledged David's title to the crown, yet here he revives the persecution, so perfectly lost was he to all sense of honour and virtue. I. The Ziphites informed him where David was (Sa1 26:1), and thereupon he marched out with a considerable force in quest of him (Sa1 26:2, Sa1 26:3). II. David gained intelligence of his motions (Sa1 26:4), and took a view of his camp (Sa1 26:5). III. He and one of his men ventured into his camp in the night and found him and all his guards fast asleep (Sa1 26:6, Sa1 26:7). IV. David, though much urged to it by his companions, would not take away Saul's life, but only carried off his spear and his cruse of water (Sa1 26:8-12). V. He produced these as a further witness for him that he did not design any ill to Saul, and reasoned with him upon his conduct (Sa1 26:13-20). VI. Saul was hereby convinced of his error, and once more desisted from persecuting David (Sa1 26:21-25). The story is much like that which we had (ch. 24). In both David is delivered out of Saul's hand, and Saul out of David's.
Відкрити джерело ↗26:8 God has surely handed your enemy over to you: Cp. 24:4.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І прийшов він до коша́р на отари при дорозі, а там пече́ра. І Саул увійшов туди для потреби, а по бока́х печери сиділи Давид та люди його.
А Господь відпла́тить кожному за його справедливість та правду його, — що Господь дав тебе сьогодні в руку мою, та я не хотів підіймати своєї руки на Господнього пома́занця.
І осівся Давид у пустині в тверди́нях, і осівся на горі в пустині Зіф. А Саул шукав його повсякденно, та Бог не дав його в руку йому.
І Господь дав їм мир навко́ло, усе так, як присягнув був їхнім батька́м. І ніхто зо всіх їхніх ворогів не встояв перед ними, — усіх їхніх ворогів Господь дав у їхню руку.
І піднявся Юда, а Господь дав ханаанеянина та періззеянина в їхню руку. І вони побили їх у Безеку, — десять тисяч чоловіка.
Як може один гнати тисячу, а два — проганять десять тисяч, коли то не те, що їх продала́ їхня Скеля, і Господь видав їх?
Що ви ду́маєте проти Господа? Бо Він зробить кінця́, — не поста́не два ра́зи наси́льство.
Бо замкнув Бог усіх у непо́слух, щоб помилувати всіх.