1-а Самуїлова 26:10
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І сказав Давид: „Як живий Господь, — тільки Господь ура́зить його: або при́йде день його — і він помре, або він пі́де на війну́ і загине.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
David's troubles from Saul here begin again; and the clouds return after the rain, when one would have hoped the storm had blown over, and the sky had cleared upon that side; but after Saul had owned his fault in persecuting David, and acknowledged David's title to the crown, yet here he revives the persecution, so perfectly lost was he to all sense of honour and virtue. I. The Ziphites informed him where David was (Sa1 26:1), and thereupon he marched out with a considerable force in quest of him (Sa1 26:2, Sa1 26:3). II. David gained intelligence of his motions (Sa1 26:4), and took a view of his camp (Sa1 26:5). III. He and one of his men ventured into his camp in the night and found him and all his guards fast asleep (Sa1 26:6, Sa1 26:7). IV. David, though much urged to it by his companions, would not take away Saul's life, but only carried off his spear and his cruse of water (Sa1 26:8-12). V. He produced these as a further witness for him that he did not design any ill to Saul, and reasoned with him upon his conduct (Sa1 26:13-20). VI. Saul was hereby convinced of his error, and once more desisted from persecuting David (Sa1 26:21-25). The story is much like that which we had (ch. 24). In both David is delivered out of Saul's hand, and Saul out of David's.
Відкрити джерело ↗26:10 David was confident that God would judge between him and Saul just as he had done between him and Nabal (see 25:38). Saul did die . . . in battle against the Philistines (31:6).
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І сказав Господь до Мойсея: „Оце набли́зилися дні твої до смерти. Поклич Ісуса, і станьте в скинії заповіту, а Я йому накажу́“. І пішов Мойсей та Ісус, і стали в скинії заповіту.
Не мстіться самі, улю́блені, але дайте місце гніву Божому, бо написано: „Мені помста належить, Я відплачу́, говорить Господь“.
І набли́зилися дні Ізраїля до смерти. І кликнув він до сина свого до Йосипа, та й промовив йому: „Коли знайшов я милість в очах твоїх, поклади руку свою під стегно́ моє, і вчини зо мною милість та правду: Не поховай мене в Єгипті!
І помер того дня Саул і троє синів його та зброєноша, також усі люди ра́зом.
Тене́та розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокля́ття, і ввесь день вимишляють зрадли́ве!
І сталося днів через десять, і вра́зив Господь Навала, і той помер.
А тепер, мій пане, — як живий Господь і як жива душа твоя! — Господь стримає тебе, щоб ти не ввійшов до пролиття́ крови, і щоб рука твоя не допомогла в цьому тобі! А тепер нехай стануть, як Навал, вороги твої та ті, що шукають зла на пана мого!
Моя пі́мста й відпла́та на час, коли їхня нога́ посковзне́ться, бо близьки́й день поги́белі їх, поспішає майбутнє для них.
Хіба чоловік на землі — не на службі військо́вій? І його дні — як дні на́ймита!
час роди́тись і час помирати, час садити і час виривати поса́джене,