1-а Самуїлова 22:16
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
А цар сказав: „Конче помреш, Ахімелеху, ти та ввесь дім батька твого!“
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Notwithstanding this truthful assertion of his innocence, Saul pronounced sentence of death, not only upon the high priest, but upon all the priests at Nob, and commanded his רצים, "runner," i.e., halberdiers, to put the priests to death, because, as he declared in his wrath, "their hand is with David (i.e., because they side with David), and because they knew that he fled and did not tell me." Instead of the Chethibh אזנו, it is probably more correct to read אזני, according to the Keri, although the Chethibh may be accounted for if necessary from a sudden transition from a direct to an indirect form of address: "and (as he said) had not told him." This sentence was so cruel, and so nearly bordering upon madness, that the halberdiers would not carry it out, but refused to lay hands upon "the priests of Jehovah."
Відкрити джерело ↗David, being driven from Achish, returns into the land of Israel to be hunted by Saul. I. David sets up his standard in the cave of Adullam, entertains his relations (Sa1 22:1), enlists soldiers (Sa1 22:2), but removes his aged parents to a more quiet settlement (Sa1 22:3, Sa1 22:4), and has the prophet Gad for his counsellor (Sa1 22:5). Saul resolves to pursue him and find him out, complains of his servants and Jonathan (Sa1 22:6-8), and, finding by Doeg's information that Ahimelech had been kind to David, he ordered him and all the priests that were with him, eighty-five in all, to be put to death, and all that belonged to them destroyed (Sa1 22:9-19) from the barbarous execution of which sentence Abiathar escaped to David (Sa1 22:20-23).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Лев ричу́чий й ведмі́дь ненаже́рливий — це безбожний володар над людом убогим.
І сказав Саул: „Так нехай зробить Бог, і так нехай додасть, що конче помреш, Йоната́не!“
А Ірод, пошукавши його й не знайшовши, віддав варту під суд, і звелів їх стра́тити. А сам із Юдеї відбув в Кесарі́ю, і там перебува́в.
І сталося, коли Єзаве́ль вигу́блювала Господніх пророків, то Овді́й узяв сотню пророків, та й сховав їх по п'ятидесяти чоловіка в пече́рі, і годува́в їх хлібом та водою.
Цар відповів та й сказав до халдеїв: „Моє слово невідкличне: якщо ви не розповісте́ мені сна та його ро́зв'язку, будете почетверто́вані, а ваші доми обе́рнуться в руїни.
І пого́рджував він у своїх оча́х простягну́ти руку свою не тільки на Мордехая, самого його, бо доне́сли йому про Мордеха́їв наро́д, і Га́ман шукав випадку ви́губити всіх юде́ян, що були в усьому Ахашверо́шевому царстві, наро́д Мордеха́їв.
І послала Єзаве́ль посланця́ до Іллі, говорячи: „Отак нехай зро́блять мені бо́ги, і так нехай додадуть, якщо цього ча́су взавтра я не зроблю́ душі твоїй, як зро́блено душі кожного з них!“
Бо всі дні, поки Єссеїв син живий на землі, не будеш міцно стояти ані ти, ані царство твоє. А тепер пошли, і приведи́ його до мене, бо він призначений на смерть“.
За це цар розгнівався, та сильно розпі́нився, і наказав вигубити всіх вавилонських мудреці́в.
Спостеріг тоді Ірод, що ті мудреці насміялися з нього, та й розгнівався дуже, і послав повбивати в Вифлеємі й по всій тій околиці всіх дітей від двох років і менше, за ча́сом, що його в мудреців він був ви́питав.