1-а Самуїлова 18:30
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І вихо́дили воювати филистимські провідники́, і бувало — скільки вони вихо́дили, то Давид мав найбільше пово́дження від усіх Саулових рабів. І стало ім'я́ його дуже шановане.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
The bond of friendship which Jonathan formed with David was so evidently the main point, that in Sa1 18:1 the writer commences with the love of Jonathan to David, and then after that proceeds in Sa1 18:2 to observe that Saul took David to himself from that day forward; whereas it is very evident that Saul told David, either at the time of his conversation with him or immediately afterwards, that he was henceforth to remain with him, i.e., in his service. "The soul of Jonathan bound itself (lit. chained itself; cf. Gen 44:30) to David's soul, and Jonathan loved him as his soul." The Chethibh ויּאהבו with the suffix ו attached to the imperfect is very rare, and hence the Keri ויּאהבהוּ (vid., Ewald, 249, b., and Olshausen, Gramm. p. 469). לשׁוּב, to return to his house, viz., to engage in his former occupation as shepherd.
Відкрити джерело ↗In the course of the foregoing chapter we left David in triumph; now in this chapter we have, I. The improvement of his triumphs; he soon became, 1. Saul's constant attendant (Sa1 18:2). 2. Jonathan's covenant friend (Sa1 18:1, Sa1 18:3, Sa1 18:4). 3. The darling of his country (Sa1 18:5, Sa1 18:7, Sa1 18:16). II. The allays of his triumphs. This is the vanity that accompanies even a right work, that "for it a man is envied," Ecc 4:4. So David was by Saul. 1. He hated him, and sought to kill him himself (Sa1 18:8-11). 2. He feared him, and contrived how he might have some mischief done him (Sa1 18:12-17). He proposed to marry his daughter to him; but, [1.] cheated him of the eldest to provoke him (Sa1 18:19), and, [2.] Gave him the younger, upon conditions which would endanger his life (Sa1 18:20-25). But David performed his conditions bravely (Sa1 18:26, Sa1 18:27), and grew to be more and more esteemed (Sa1 18:28-30). Still David is rising, but (as all that aim at the crown of life must expect) he had a great deal of difficulty and opposition to grapple with.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І сталося по ро́ку, у час ви́ходу царів на війну, то послав Давид Йоава й своїх слуг із ним, та всього Ізраїля, і вони ви́губили аммоні́тян й облягли Раббу́. А Давид сидів в Єрусалимі.
І ходив Давид скрізь, куди посилав його Саул, і робив мудро. І настанови́в його Саул над вояка́ми, і він подо́бався усьому наро́дові, а також Сауловим рабам.
бо дам Я вам мову та мудрість, що не зможуть противитись чи супере́чити їй всі противники ваші.
Отож бо, для вас, хто вірує, Він коштовність, а для тих, хто не вірує — „камінь, що його занедба́ли були будівничі, той наріжним став каменем“,
Отож, уважайте, щоб поводитися обере́жно, не як немудрі, але як мудрі,
Приступайте до Нього, до Каменя живого, дорогоцінного, що відкинули люди Його, але вибрав Бог.
Тому́ то слово Господа, Бога Ізраїлевого, таке: Говорячи, сказав Я: Дім твій та дім батька твого будуть ходити перед Моїм лицем аж навіки. А тепер слово Господнє: Не буде в Мене такого, бо Я шаную тих, хто шанує Мене, а ті, хто зневажає Мене, будуть знева́жені!
А всяку справу мудрости та розуму, що шукав від них цар, то він знайшов їх уде́сятеро мудрішими від усіх чарівникі́в та заклиначі́в, що були́ в усьому його царстві.
І зно́ву послав він третього п'ятдесятника та його п'ятдесятку. І вийшов, і прийшов третій п'ятдесятник, та й упав на коліна свої перед Іллею, і благав його та до нього говорив: „Чоловіче Божий, нехай же буде дорога́ душа моя та душа твоїх рабів, тих п'ятидесяти́, в оча́х твоїх!
І сказав Саул: „Прогрішив я! Вернися, сину мій, Давиде, бо не вчиню́ вже тобі зла за те, що дороге́ було моє життя в оча́х твоїх цього дня. Оце був я нерозумний, і дуже багато помиля́вся“.