1-а Самуїлова 17:43
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І сказав филисти́млянин до Давида: „Чн я пес, що ти вийшов на мене з ки́єм?“ І филисти́млянин прокляв Давида своїми богами.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
David is the man whom God now delights to honour, for he is a man after his own heart. We read in the foregoing chapter how, after he was anointed, Providence made him famous in the court; we read in this chapter how Providence made him much more famous in the camp, and, by both, not only marked him for a great man, but fitted him for the throne for which he was designed. In the court he was only Saul's physician; but in the camp Israel's champion; there he fairly fought, and beat Goliath of Gath. In the story observe, I. What a noble figure Goliath made, and how daringly he challenged the armies of Israel (Sa1 17:1-11). II. What a mean figure David made, when Providence brought him to the army (v. 12-30). III. The unparalleled bravery wherewith David undertook to encounter this Philistine (Sa1 17:31-39). IV. The pious resolution with which he attacked him (Sa1 17:40-47). V. The glorious victory he obtained over him with a sling and a stone, and the advantage which the Israelites thereby gained against the Philistines (Sa1 17:48-54). VI. The great notice which was hereupon taken of David at court (Sa1 17:55-58).
Відкрити джерело ↗17:43 a dog: A metaphor for a compliant, bowing servant (cp. 2 Sam 9:8). • a stick: David had concealed his sling, and Goliath could see only his staff. • by the names of his gods: Since Goliath appealed to his gods, David’s victory over Goliath would also symbolize God’s victory over Dagon, the chief god of the Philistines (1 Sam 5:2, 5).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Як говорить стародавня при́казка: Від безбожних виходить безбожність, а моя рука не буде на тобі!
А той уклонився й сказав: „Що́ твій раб, що ти звернувся до такого мертвого пса, як я?“
І дуже запалився Авне́рові гнів на слова Іш-Бошетові, і він сказав: „Чи я псяча юдська голова́? Сьогодні я роблю́ ласку домові твого батька Саула, його брата́м та його при́ятелям, і не відда́в тебе в Дави́дову руку, а ти сього́дні згадав на мені гріх цієї жінки?
Нехай тобі служать наро́ди, і народи нехай тобі кланяються! Будь паном для бра́ттів своїх, і нехай тобі кланяються сини матері твоєї. Хто тебе проклинає — прокля́тий, а хто поблагосло́вить тебе — благослове́нний!“
Як пташка літає, як ла́стівка лине, так невинне прокля́ття не спо́вниться.
І сказав до царя Авішай, син Церуї: „Нащо проклинає цей мертвий пес мого пана царя? Піду́ я, і зітну́ йому голову!“
А Газаїл сказав: „Та що таке твій раб, цей пес, що зробить таку велику річ?“ І сказав Єлисей: „Господь показав мені тебе царем над Сирією!“
А тепер ходи ж, прокляни́ мені цей народ, бо він міцніший за ме́не. Може я потра́плю вдарити його, і вижену його з кра́ю, бо знаю, що кого ти поблагосло́виш, той благослове́нний, а кого прокляне́ш, — прокля́тий“.
І вихо́дили вони в поле, і збирали виноград свій, і вича́влювали, і робили празник. І входили вони до дому свого бога, і їли й пили та проклинали Авімелеха.