1-а Самуїлова 15:13
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І прийшов Самуїл до Саула, а Саул сказав йому: „Благослове́нний ти в Господа! Я виконав слово Господнє“.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
When Samuel met him there, Saul attempted to hide his consciousness of guilt by a feigned friendly welcome. "Blessed be thou of the Lord" (vid., Rut 2:20; Gen 14:19, etc.) was his greeting to the prophet; "I have set up the word of Jehovah."
Відкрити джерело ↗In this chapter we have the final rejection of Saul from being king, for his disobedience to God's command in not utterly destroying the Amalekites. By his wars and victories he hoped to magnify and perpetuate his own name and honour, but, by his mismanagement of them, he ruined himself, and laid his honour in the dust. Here is, I. The commission God gave him to destroy the Amalekites, with a command to do it utterly (Sa1 15:1-3). II. Saul's preparation for this expedition (Sa1 15:4-6). III. His success, and partial execution of this commission (Sa1 15:7-9). IV. His examination before Samuel, and sentence passed upon him, notwithstanding the many frivolous pleas he made to excuse himself (v. 10-31). V. The slaying of Agag (Sa1 15:32, Sa1 15:33). VI. Samuel's final farewell to Saul (Sa1 15:34, Sa1 15:35).
Відкрити джерело ↗15:13 I have carried out the Lord’s command! Cp. 15:3. Saul apparently thought his actions were justified (15:15; cp. Lev 22:19). Samuel, however, cut through Saul’s pretense (1 Sam 15:17-19) and carried out God’s command himself (15:32-33).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
А він сказав: „Благословенна ти в Господа, до́чко моя! Твоя остання ласка до мене ліпша від першої, — що не пішла ти за юнака́ми, чи вони бідні, чи вони багаті.
І сказав він до своєї матері: „Тисяча й сто шеклів срібла, що в тебе взяті, а ти прокляла́ за них, і також сказала це, щоб і я чув, — ось те срі́бло зо мною, це я його взяв“. І сказала мати його: „Благослове́нний син мій у Господа!“
Фарисей, ставши, так молився про себе: „Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: зди́рщики, неправедні, перелю́бні, або як цей ми́тник.
А Адам відказав: „Жінка, що дав Ти її, щоб зо мною була, вона подала мені з того дерева, — і я їв“.
Та змилосе́рдився Саул і народ над Аґаґом, і над найліпшим з його худоби дрібно́ї й з худоби його великої та з товару вгодо́ваного, і над ві́вцями, та над усім добром, і не хотіли зробити їх закляттям. А все маловарте й худе — його зробили закляттям.
Хто ховає провини свої, тому́ не веде́ться, а хто признається та кидає їх, той буде поми́луваний.
Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчи́нки її вихваляють при брамах!“
покоління, — які го́рдісні очі його, а пові́ки його як підне́слися!
Так і ви, коли зробите все вам нака́зане, то кажіть: „Ми — нікчемні раби, бо зробили лиш те, що повинні зробити були́!“
„Жалкую, що Я настанови́в Саула за царя, бо він відвернувся від Мене, а слів Моїх не ви́конав“. І запалився гнів Самуїлів, і він кли́кав до Господа ці́лу ніч.