1-а Самуїлова 14:37
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І запитався Саул Бога: „Чи зійти за филисти́млянами? Чи даси їх в Ізраїлеву руку?“ Та Він не відповів йому того дня.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
We left the host of Israel in a very ill posture, in the close of the foregoing chapter; we saw in them no wisdom, nor strength, nor goodness, to give us ground to expect any other than that they should all be cut off by the army of the Philistines; yet here we find that infinite power which works without means, and that infinite goodness which gives without merit, glorified in a happy turn to their affairs, that still Samuel's words may be made good: "The Lord will not forsake his people, for his great name's sake," (Sa1 12:22). In this chapter we have, I. The host of the Philistines trampled upon, and triumphed over, by the faith and courage of Jonathan, who unknown to his father (Sa1 14:1-3), with his armour-bearer only, made a brave attack upon them, encouraging himself in the Lord his God (Sa1 14:4-7). He challenged them (Sa1 14:8-12), and, upon their acceptance of the challenge, charged them with such fury, or rather such faith, that he put them to flight, and set them one against another (Sa1 14:13-15), which gave opportunity to Saul and his forces, with other Israelites, to follow the blow, and gain a victory (Sa1 14:16-23). II. The host of Israel troubled and perplexed by the rashness and folly of Saul, who adjured the people to eat no food till night, which 1. Brought Jonathan to a praemunire (Sa1 14:24-30). 2. Was a temptation to the people, when the time of their fast had expired, to eat with the blood, (Sa1 14:31-35). Jonathan's error, through ignorance, had like to have been his death, but the people rescued him (Sa1 14:36-46). III. In the close we have a general account of Saul's exploits (Sa1 14:47, Sa1 14:48) and of his family (Sa1 14:49-52).
Відкрити джерело ↗14:37-38 God made no reply: Neither the “no” lot nor the “yes” lot of the Urim and Thummim appeared.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І питався Саул Господа, та не відповів йому Господь ані в снах, ані урі́мом, ані пророками.
І запита́вся Давид Господа, а Він сказав: „Не виходь, — оточи́ їх з-поза́ду, і прийди́ до них від бальза́мового ліска́.
І прийшов він до царя, а цар сказав до нього: „Міхе́ю, — чи пі́демо на війну́ до ґілеа́дського Рамо́ту, чи занеха́ємо?“ А той відказав йому: „Вийди, і пощастить тобі, — і Господь дасть у цареву руку“.
І сказав Йосафа́т до Ізраїлевого царя: „Вивідай зараз слово Господнє!“
А Давид запитався Господа, говорячи: „Чи вихо́дити мені проти филисти́млян? Чи даси́ їх у мою руку?“ І Господь відказав до Давида: „Виходь, бо справді дам филисти́млян у руку твою!“
А Давид ще далі питався Господа, і Господь відповів та сказав йому: „Устань, зійди́ до Кеїли, бо Я даю филисти́млян у твою руку“.
„Сину лю́дський, говори з Ізраїлевими старши́ми та й скажеш до них: Так говорить Господь Бог: Чи ви прийшли, щоб запитатися в Мене? Як живий Я, — не відповім вам, говорить Господь Бог!
А Пінхас, син Елеазара, Ааронового сина, стояв тими днями перед Його лицем), говорячи: „Чи далі піду́ ще на бій з синами Веніямина, мого брата, чи спинюся?“ А Господь сказав: „Ідіть, бо взавтра Я дам його в твою руку“.
I сталося по смерті Ісуса, і питалися Ізра́їлеві сини Господа, говорячи: „Хто з нас ви́йде спе́реду на ханаане́янина, щоб воювати з ним?“
І встали вони, і ввійшли до Бет-Елу, і питалися Бога, та й сказали Ізраїлеві сини: „Хто пі́де нам спе́реду на бій з Веніяминовими синами?“ І сказав Господь: „Юда спе́реду“.