Рут 2:10
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І впала вона на обличчя своє, та й вклонилася до землі, і сказала йому: „Чому знайшла я ми́лість в оча́х твоїх, що ти прихилився до мене, хоч я чужа́?“
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Deeply affected by this generosity, Ruth fell upon her face, bowing down to the ground (as in Sa1 25:23; Sa2 1:2; cf. Gen 23:7), to thank him reverentially, and said to Boaz, "Why have I found favour in thine eyes, that thou regardest me, who am only a stranger?" הכּיר, to look at with sympathy or care, to receive a person kindly (cf. Rut 2:19).
Відкрити джерело ↗There is scarcely any chapter in all the sacred history that stoops so low as this to take cognizance of so mean a person as Ruth, a poor Moabitish widow, so mean an action as her gleaning corn in a neighbour's field, and the minute circumstances thereof. But all this was in order to her being grafted into the line of Christ and taken in among his ancestors, that she might be a figure of the espousals of the Gentile church to Christ, Isa 54:1. This makes the story remarkable; and many of the passages of it are instructive and very improvable. Here we have, I. Ruth's humility and industry in gleaming corn, Providence directing her to Boaz's field (Rut 2:1-3). II. The great favour which Boaz showed to her in many instances (Rut 2:4-16). III. The return of Ruth to her mother-in-law (Rut 2:18-23).
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
А Авіґаїл побачила Давида, і поспішно зійшла з осла, і впала перед Давидом на обличчя своє, та й вклонилася до землі.
А вона сказала: „Нехай я знайду́ милість в оча́х твоїх, пане мій, бо ти потішив мене, і говорив до серця своєї невільниці. А я не є навіть як одна з твоїх невільниць!“
І звідкіля́ мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?
що зглянувся Він на поко́ру Своєї раби, бо ось від ча́су цього́ всі ро́ди мене за блаженну вважатимуть,
Любіть один о́дного братньою любов'ю; випереджа́йте один о́дного пошаною!
Та він очерни́в раба твого перед паном моїм царем. А мій пан цар, — немов Божий Ангол, тому зроби, що́ добре в оча́х твоїх!
А той уклонився й сказав: „Що́ твій раб, що ти звернувся до такого мертвого пса, як я?“
І він ізвів очі свої та й побачив: ось три Мужі стоять біля нього. І побачив, і вибіг із входу намету назустріч Їм, і вклонився до землі,
Бо Я голодував був — і ви нагодували Мене, пра́гнув — і ви напоїли Мене, мандрівником Я був — і Мене прийняли́ ви.
І сказала моаві́тянка Рут до Ноомі́: „Піду́ но я на поле, і назбираю колосся за тим, у кого в оча́х знайду́ милість“. А та їй сказала: „Іди, моя до́чко!“