Книга Суддів 21:2
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І посхо́дився народ до Бет-Елу, та й сидів там аж до вечора перед Божим лицем. І підне́сли вони го́лос свій, та й плакали плаче́м великим.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Preservation of the Tribe of Benjamin - The Remnant Provided with Wives - Judges 21 Through the extraordinary severity with which the tribes of Israel had carried on the war against Benjamin, this tribe had been reduced to 600 men, and thus brought very near to extermination. Such a conclusion to the sanguinary conflict went to the heart of the congregation. For although, when forming the resolution to punish the unparalleled wickedness of the inhabitants of Gibeah with all the severity of the law, they had been urged on by nothing else than the sacred duty that was binding upon them to root out the evil from their midst, and although the war against the whole tribe of Benjamin was justified by the fact that they had taken the side of the culprits, and had even received the approval of the Lord; there is no doubt that in the performance of this resolution, and the war that was actually carried on, feelings of personal revenge had disturbed the righteous cause in consequence of the defeat which they had twice sustained at the hands of the Benjaminites, and had carried away the warriors into a war of extermination which was neither commanded by the law nor justified by the circumstances, and had brought about the destruction of a whole tribe from the twelve tribes of the covenant nation with the exception of a small vanishing remnant. When the rash deed was done, the congregation began most bitterly to repent. And with repentance there was awakened the feeling of brotherly love, and also a sense of duty to provide for the continuance of the tribe, which had been brought so near to destruction, by finding wives for those who remained, in order that the small remnant might grow into a vigorous tribe again.
Відкрити джерело ↗The ruins of the tribe of Benjamin we read of in the foregoing chapter; now here we have, I. The lamentation which Israel made over these ruins (Jdg 21:1-4, Jdg 21:6, Jdg 21:15). II. The provision they made for the repair of them out of the 600 men that escaped, for whom they procured wives, 1. Of the virgins of Jabesh-Gilead, when they destroyed that city for not sending its forces to the general rendezvous (Jdg 21:5, Jdg 21:7-14). 2. Of the daughters of Shiloh (Jdg 21:16-25). And so this melancholy story concludes.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І прийшли всі Ізраїлеві сини та ввесь народ, і ввійшли до Бет-Елу, та й плакали, і сиділи там перед Господнім лицем, і по́стили того дня аж до вечора. І прине́сли вони цілопа́лення та мирні жертви перед Господнім лицем.
І підніс Давид та народ, що з ним, свій голос, та й плакали, аж поки не стало їм сили плакати.
І встали вони, і ввійшли до Бет-Елу, і питалися Бога, та й сказали Ізраїлеві сини: „Хто пі́де нам спе́реду на бій з Веніяминовими синами?“ І сказав Господь: „Юда спе́реду“.
І сталося, як Ангол Господній говорив ці слова́ до всіх Ізраїлевих синів, то народ підніс свій голос, та й заплакав.
І ввійшли Ізраїлеві сини до Бет-Елу, та й плакали перед Господнім лицем аж до вечора. І питалися вони Господа, говорячи: „Чи далі піду́ я на бій з синами Веніямина, мого брата?“ І сказав Господь: „Ідіть на нього!“
І була зі́брана вся громада Ізраїлевих синів до Шіло́, і вони помістили там скинію заповіту, а перед ними був здобутий край.
І знайшли вони з ме́шканців ґілеадського Явешу чотири сотні дівчат паннів, що не пізна́ли чолові́ка, і спровадили їх до табо́ру в Шіло́, що в ханаанському Кра́ї.
І сказав Ісав до батька свого: „Чи в тебе одне те благослове́ння, батьку мій? Поблагослови мене, — також мене, батьку мій!“ І підніс Ісав голос свій, та й заплакав...