Книга Суддів 18:28
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
А рятівника́ не було, бо далеке воно від Сидону, і не було в них ді́ла ні з ким, і воно було в долині, що при Бет-Рехові. А вони збудували місто, та й осілися в ньому.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
The Image-Worship Removed to Laish-Dan. - Jdg 18:1-10. Spies sent out by the tribe of Dan, to seek for a place suitable for a settlement, and their success.
Відкрити джерело ↗How idolatry crept into the family of Micah we read in the preceding chapter, how it was translated thence into the tribe of Dan we have an account in this chapter, and how it gained a settlement in a city of note; for how great a matter does a little fire kindle! The tribe of Dan had their lot assigned them last of all the tribes, and, it happening to be too strait for them, a considerable city in the utmost corner of Canaan northward was added to it. "Let them get it, and take it;" it was called Laish or Leshem, Jos 19:47. Now here we are told, I. How they sent spies to bring them an account of the place, who, by the way, got acquainted with Micah's priest (Jdg 18:1-6). II. What an encouraging report these spies brought back (Jdg 18:7-10). III. What forces were sent to conquer Laish (Jdg 18:11-13). IV. How they, by the way, plundered Micah of his gods (Jdg 18:14-26). V. How easily they conquered Laish (Jdg 18:27-29), and, when they had it, set up the graven image in it (Jdg 18:30, Jdg 18:31).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І побачили аммоні́тяни, що вони зненави́джені в Давида. І аммонітяни послали й найняли́ Арам -Бет-Рехову й Арам-Цови, двадцять тисяч піхоти́нців, та царя Маахи, тисячу чоловіка, і тов'ян дванадцять тисяч чоловіка.
І зняли́ся вони, і розвідали той Край від пустині Цін аж до Рехова, у напрямі до Хамоту.
І пішли ті п'ятеро людей, і прийшли в Лаїш та й побачили той народ, що в ньому, — він сидить безпечно, за зви́чаєм сидо́нян, спокійний та безпечний. І не було ніко́го, хто робив би їм щось зле в Краю́, посів би вла́ду над ними, і вони дале́ко від сидо́нян, і нема їм ді́ла ні до кого.
Господи, Боже мій, — я до Тебе вдаю́ся: спаси Ти мене від усіх моїх напасникі́в, і визволь мене,
Соро́мся, Сидо́не, сказало бо море, мо́рська тверди́ня, говорячи: я не терпіла з поро́ду та не породила, і не виховала юнакі́в, і дівчат я не ви́кохала.
і сказав: Не будеш ти більше радіти, збезчещена ді́вчино, до́чко Сидону! Уставай, перейди до Кіттіму, але й там ти спочи́нку не ма́тимеш.
А в невільниці твоєї двоє синів. І посвари́лися вони оби́два в полі, а рятівника́ між ними не було, — і вдарив один одно́го, та й убив його.
Того ча́су не було царя в Ізраїлі, і того ча́су Данове пле́м'я шукало собі наді́лу на оселю, бо до того дня не випало йому жеребка́ на наді́л серед Ізраїлевих племе́н.
І дав їх Господь в Ізраїлеву руку, і вони повбивали їх, і гнали їх аж до Великого Сидону, і аж до Місрефот-Маїму, і аж до долини Міцпи на схід, і повибива́ли їх, так що не зоставили їм жодного врято́ваного.