Ісус Навин 8:14
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І сталося, як побачив це айський цар, то люди того міста поспішили, і встали рано, і вийшли навпере́йми Ізраїля на бій, він та ввесь його наро́д, на озна́чений час перед стен. А він не знав, що є за́сідка на нього з-позад міста.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
The embarrassment which Achan's sin gave to the affairs of Israel being over, we have them here in a very good posture again, the affairs both of war and religion. Here is, I. The glorious progress of their arms in the taking of Ai, before which they had lately suffered disgrace. 1. God encourages Joshua to attack it, with the assurance of success, and directs him what method to take (Jos 8:1, Jos 8:2). 2. Joshua gives orders accordingly to the men of war (Jos 8:3-8). 3. The stratagem is managed as it was projected, and succeeds as it was desired (Jos 8:9-22). 4. Joshua becomes master of this city, puts all the inhabitants to the sword, burns it, hangs the king, but gives the plunder to the soldiers (Jos 8:23-29). II. The great solemnity of writing and reading the law before a general assembly of all Israel, drawn up for that purpose upon the two mountains of Gerizim and Ebal, according to an order which Moses had received from the Lord, and delivered to them (Jos 8:30-35). Thus did they take their work before them, and make the business of their religion to keep pace with their secular business.
Відкрити джерело ↗8:14 The king of Ai . . . and all his army were recklessly eager to repeat their heroics of the previous battle. As Joshua and Israel had learned, such overconfidence is dangerous.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
і не знали, аж поки пото́п прийшов та й усіх забрав, — так буде і при́хід Сина Лю́дського.
І в заже́рливості вони бу́дуть ловити вас словами обле́сними. Суд на них відда́вна не ба́риться, а їхня загибіль не дрімає!
„А на кінці́ тих днів я, Навуходоно́сор, звів свої очі до неба, і мій розум вернувся до мене, й я поблагословив Всевишнього, і вічно Живого хвали́в я та сла́вив, що Його панува́ння — панува́ння вічне, а царство Його — з поколі́ння в покоління.
Стали немудрі вельможі Цоа́ну, вельможі Мемфісу обма́нені, учинили блудя́чим Єгипет головніші з племе́н його.
Бо ча́су свого люди́на не знає, мов риби, поло́влені в па́губну сітку, і мов пта́хи, захо́плені в сі́льце, — так хапа́ються лю́дські сини за час лиха, коли воно на́гло спадає, на них!
А я та ввесь народ, що зо мною, при́йдемо до міста. І станеться, коли вийдуть навпере́йми нам, як перше, то ми втечемо перед ними.
то пан того раба при́йде дня, якого він не сподівається, і о годині, якої не знає.
Оце ті слова, що Мойсей говорив був до всьо́го Ізраїля по тім боці Йорда́ну в пустині, на степу́, навпроти Червоного моря, між Параном, і між Тофелем, і Лаваном, і Гецеротом, і Ді-Загавом,
А ті скликали ввесь народ, що в місті, щоб гнатися за ними. І гналися вони за Ісусом, і віддали́лися від міста.
Дійсно, вельмо́жі Цоа́ну безумні, і нерозумною стала рада мудрих фараонових ра́дників. І як фараонові скажете: Я син мудреці́в, я син давніх царів?