Ісус Навин 7:25
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І сказав Ісус: „На́що ти навів нещастя на нас? Нехай на тебе наведе́ це нещастя Господь цього дня!“ І вкаменува́ли його, увесь Ізраїль, камінням. І попалили їх в огні, і вкаменували їх камінням.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
More than once we have found the affairs of Israel, even when they were in the happiest posture and gave the most hopeful prospects, perplexed and embarrassed by sin, and a stop thereby put to the most promising proceedings. The golden calf, the murmuring at Kadesh, and the iniquity of Peor, had broken their measures and given them great disturbance; and in this chapter we have such another instance of the interruption given to the progress of their arms by sin. But it being only the sin of one person or family, and soon expiated, the consequences were not so mischievous as of those other sins; however it served to let them know that they were still upon their good behaviour. We have here, I. The sin of Achan in meddling with the accursed thing (Jos 7:1). II. The defeat of Israel before Ai thereupon (Jos 7:2-5). III. Joshua's humiliation and prayer on occasion of that sad disaster (v. 6-9). IV. The directions God gave him for the putting away of the guilt which had provoked God thus to contend with them (v. 10-15). V. The discovery, trial, conviction, condemnation, and execution, of the criminal, by which the anger of God was turned away (v. 16-26). And by this story it appears that, as the laws, so Canaan itself, "made nothing perfect," the perfection both of holiness and peace to God's Israel is to be expected in the heavenly Canaan only.
Відкрити джерело ↗7:25 Stoning was one prescribed means of execution (see, e.g., Exod 19:13).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Та тільки стережіться закля́того, щоб ви самі не стали закляттям, і не взяли́ з заклятого, і щоб тим не завели́ Ізраїлевого табо́ру під закляття, і не довели́ його до нещастя.
А Кармієві сини: Ахар, що напровадив біду на Ізраїля, що спроневі́рився в заклятті.
„Виведи того, що проклинав, поза табір, і покладуть усі, хто чув, свої руки на голову його, і закидає його камінням уся громада.
то ви́провадиш того чоловіка або ту жінку, що зробили ту злу річ, до брам своїх, того чоловіка або ту жінку, і вкамену́єш їх камі́нням, і вони погинуть.
„І скажеш до Ізраїлевих синів: Кожен чоловік із Ізраїлевих синів та з прихо́дька, що мешкає в Ізраїлі, який дасть із насіння свого Молохові, буде конче забитий, — наро́д кра́ю заки́дає його камінням.
Бо то справедливе в Бога — віддати утиском тим, хто вас утискає,
І сталося так десь по трьох місяцях, і розповіджено Юді, говорячи: „Упала в блуд Тамара, твоя невістка, і ось завагітніла вона через блуд“. А Юда сказав: „Виведіть її, — і нехай буде спа́лена“.
бо конче заб'єш ти його, рука твоя буде на ньому найперше, щоб забити його, рука всього народу — наоста́нку.
І всі люди його міста заки́дають його камінням, — і він помре. І вигубиш те зло з-посеред себе, а ввесь Ізраїль буде слухатися й буде боятися.
Дивіться, щоб хто не зостався без Божої благода́ті, щоб „не виріс який гіркий корінь і не наробив непоко́ю“, і щоб багато-хто не опога́нились тим.