Ісус Навин 14:12
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
А тепер дай же мені цей гористий край, про який Господь говорив того дня, бо ти чув того дня, що там ве́летні та великі укрі́плені міста́. Може Господь буде зо мною, і я повиганяю їх, як говорив був Господь“.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
"The mountain," according to the context, is the mountainous region of Hebron, where the spies had seen the Anakites (Num 13:22, Num 13:28). The two clauses, in Jos 14:12, beginning with כּי are not to be construed as subordinate to one another, but are co-ordinate clauses, and contain two distinct motives in support of his petition: viz., "for thou heardest in that day," sc., what Jehovah said to me then, and also "for (because) the Anakites are there;" ... "perhaps Jehovah is with me (אתי for אתּי, see Ges. 103, 1, anm. 1, and Ewald, 264, b.), and I root them out" (vid., Jos 15:14). The word "perhaps" does not express a doubt, but a hope or desire, or else, as Masius says, "hope mixed with difficulty; and whilst the difficulty detracts from the value, the hope stimulates the desire for the gift."
Відкрити джерело ↗Here is, I. The general method that was taken in dividing the land (Jos 14:1-5). II. The demand Caleb made of Hebron, as his by promise, and therefore not to be put into the lot with the rest (Jos 14:6-12). And Joshua's grant of that demand (Jos 14:13-15). This was done at Gilgal, which was as yet their head-quarters.
Відкрити джерело ↗14:12 Israel had stayed out of Canaan forty-five years earlier because they feared the descendants of Anak, a tall, strong people who lived in the hill country of Judah (Num 13:32-33).
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
що вірою ца́рства побива́ли, правду чинили, оде́ржували обі́тниці, пащі левам загороджували,
Я все мо́жу в Тім, Хто мене підкріпляє, — в Ісусі Христі.
І там ми бачили ве́летнів, синів Ена́ка, з роду велетнів, і були́ ми в своїх оча́х немов та сарана́, і такими були ми і в їхніх оча́х“.
Та наро́д той, що сидить у тім кра́ї, міцни́й, а міста укрі́плені, дуже великі. А також бачили ми там нащадків ве́летня...
Що ж скажем на це? Коли за нас Бог, то хто проти нас?
І Кале́в повиганяв звідти трьох ве́летнів: Шешая, і Ахімана, і Талмая, уро́джених ве́летнів.
Ти кращий від лю́дських синів, в Твоїх устах розлита краса́ та добро́, тому благослови́в Бог навіки Тебе.
І побив Господь кушеян перед Асою та перед Юдою, — і кушеяни повтікали.
І дали Калевові Хевро́н, як говорив був Мойсей, і він вигнав звідти трьох ве́летнів.
І сказав Йонатан до слуги, свого зброєно́ші: „Ходім, і перейді́мо до сторо́жі тих необрізаних, може Господь зробить поміч для нас, — бо Госиоде́ві нема перешкоди спасати через багатьох чи через небагатьох“.