Об'явлення 4:10
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
тоді падають двадцять чотири ста́рці перед Тим, Хто сидить на престолі, і вклоняються Тому, Хто живе віки вічні, і складають вінці́ свої перед престолом та кажуть:
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
fall--immediately. Greek, "shall fall down": implying that this ascription of praise shall be repeated onward to eternity. So also, "shall worship . . . shall cast their crowns," namely, in acknowledgment that all the merit of their crowns (not kingly diadems, but the crowns of conquerors) is due to Him.
Відкрити джерело ↗In this chapter the prophetical scene opens; and, as the epistolary part opened with a vision of Christ (ch. 1), so this part is introduced with a glorious appearance of the great God, whose throne is in heaven, compassed about with the heavenly host. This discovery was made to John, and in this chapter he, I. Records the heavenly sight he saw (Rev 4:1-7). And then, II. The heavenly songs he heard (Rev 4:8 to the end).
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
А коли Він узяв книгу, то чотири тварини й двадцять чотири старці попа́дали перед Агнцем, а кожен мав гу́сла й золоті чаші, повні пахощів, а вони — моли́тви святих.
І попа́дали двадцять чотири ста́рці й чотири твари́ни, і поклонилися Богові, що сидить на престолі, говорячи: „Амінь, алілуя!“
перед лицем Його слава та велич, сила й краса — у святині Його!
І двадцять чотири ста́рці, що на престолах своїх перед Богом сидять, попа́дали на обличчя свої, та й уклонилися Богові,
А чотири тварини казали: „Амі́нь!“ І двадцять чотири ста́рці попа́дали та поклонились Тому, Хто живе повік віку!
А навколо престолу — двадцять чотири престоли, а на престолах я бачив двадцятьох чотирьох ста́рців, що сиділи, у шати білі одя́гнені, а на головах своїх мали вінці́ золоті.
А всі анголи́ стояли навко́ло престолу та ста́рців і чотирьох тих тварин. І вони на обличчя попадали перед престолом, і вклонилися Богові,
Хто́ Тебе, Господи, не побоїться, та Йме́ння Твого не просла́вить? Бо один Ти святий, бо наро́ди всі при́йдуть та вкло́няться перед Тобою, бо з'явилися су́ди Твої!“
та й кажуть: „Хіба́ Бог те знає, і чи має Всеви́шній відо́мість,
І коли ті тварини складають славу, і честь, і подяку Тому, Хто сидить на престолі й живе віки вічні,