Об'явлення 18:10
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Вони через страх його мук стоятимуть зда́лека та говоритимуть: „Горе, горе, о місто велике, Вавилоне, місто могутнє, бо суд твій прийшов однієї години!“
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
God's judgments inspire fear even in the worldly, but it is of short duration, for the kings and great men soon attach themselves to the beast in its last and worst shape, as open Antichrist, claiming all that the harlot had claimed in blasphemous pretensions and more, and so making up to them for the loss of the harlot. mighty--Rome in Greek means strength; though that derivation is doubtful.
Відкрити джерело ↗We have here, I. An angel proclaiming the fall of Babylon (Rev 18:1, Rev 18:2). II. Assigning the reasons of her fall (Rev 18:3). III. Giving warning to all who belonged to God to come out of her (Rev 18:4, Rev 18:5), and to assist in her destruction (Rev 18:6-8). IV. The great lamentation made for her by those who had been large sharers in her sinful pleasures and profits (Rev 18:9-19). V. The great joy that there would be among others at the sight of her irrecoverable ruin (Rev 18:20, etc.).
Відкрити джерело ↗18:10 With a terrified sense of separation and abandonment (see 18:15, 17), the kings stand at a distance in a futile attempt to avoid punishment.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І вони поси́пали по́рохом го́лови свої, і закричали, пла́чучи та голо́сячи, і ка́жучи: „Горе, горе, місто велике, що в ньому з його дорогоцінностей збагати́лися всі, хто має кораблі на морі, бо за одну годину воно спорожні́ло!
Через це одного дня при́йдуть кари його, смерть, і плач, і голод, і спа́лений буде огнем, бо міцни́й Господь, Бог, що судить його!“
А інший, другий ангол леті́в слідо́м і казав: „Упав, упав Вавило́н, місто великий, бо лютим вином розпусти своєї він напоїв усі наро́ди!“
Горе дневі тому́! Бо близьки́й день Господній, і при́йде він від Всемогу́тнього, мов те спусто́шення!
Тому так промовляє Госпо́дь, Бог Саваот, Вседержи́тель: На майда́нах усіх голосі́ння, на всіх вулицях крики: ой, ой! І покличуть хліборобів на жало́бу, і голосі́льніщь, що вміють плачли́ві пісні,
А десять тих рогів, що бачив ти їх, — то десять царів, що ще не прийняли́ царства, але при́ймуть вла́ду царську́ із звіри́ною на одну годину.
Ой горе, бо це день великий, — немає такого, як він! А це час недолі для Якова, та з нього він бу́де врято́ваний!
Аж ось іще по́хід мужів, по двоє їздці́в. І він відповів та сказав: „Упав, упав Вавило́н, а всі ста́туї бо́гів його порозбивані о́б землю!“
А ввесь Ізра́їль, що був навко́ло них, повтікав на їхній крик, бо казали: „Щоб земля не поглинула й нас!“