Об'явлення 16:9
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І спека велика палила людей, і зневажа́ли вони Ім'я Бога, що має вла́ду над карами тими, — і вони не покаялися, щоб славу віддати Йому́.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
men--Greek, "the men." repented not to give him glory-- (Rev 9:20). Affliction, if it does not melt, hardens the sinner. Compare the better result on others, Rev 11:13; Rev 14:7; Rev 15:4.
Відкрити джерело ↗In this chapter we have an account of the pouring forth of these vials that were filled with the wrath of God. They were poured out upon the whole antichristian empire, and on every thing appertaining to it. I. Upon the earth (Rev 16:2). II. Upon the sea (Rev 16:3). III. Upon the rivers and fountains of water (Rev 16:4). Here the heavenly hosts proclaim and applaud the righteousness of the judgments of God. IV. The fourth vial was poured out on the sun (Rev 16:8). V. The fifth on the seat of the beast. VI. The sixth on the river Euphrates. VII. The seventh in the air, upon which the cities of the nations fell, and great Babylon came in remembrance before God.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І великий град, як важкі тягарі́, падав із неба на людей. І люди зневажали Бога за покара́ння градом, — бо кара Його була дуже велика!
І Я дав був їй ча́су, щоб пока́ялася, — та вона не схотіла покаятися в розпусті своїй.
Ні, кажу вам; та коли не покаєтеся, то загинете всі так!“
І тієї години зчинився страшни́й землетру́с, і десята частина міста того завали́лась... І в цім трусі загинуло сім тисяч лю́дських іме́н, а решта обго́рнена жахом була́, — і вони віддали́ славу Богу Небесному!
Хіба ж о́чі Твої не для правди, о Господи? Ура́зив Ти їх, але їм не боли́ть, понищив Ти їх, та відмовились узяти поу́ку вони, обличчя свої поробили від скелі тверді́шими, відмо́вилися наверну́тись!
Ні, кажу́ вам; та коли не покаєтеся, то загинете всі так!
А решта людей, що не вбита була́ цими пора́зками, не пока́ялася за діла своїх рук, щоб не кланятись де́монам, ані і́долам золотим, і срібним, і мідяним, і кам'яни́м, і дерев'яним, що не можуть вони ані бачити, ані чути, ані ходити.
І він говорив гучним голосом: „Побійтеся Бога та славу віддайте Йому, бо настала година суду Його, і вклоніться Тому, Хто створи́в небо, і землю, і море, і водні джере́ла!“
І буде блукати ути́скуваний та голодний. І станеться, коли він зголодні́є, то запі́ниться, і прокляне́ царя свого та Бога свого, і погляне догори́,
щоб зно́ву, коли я прийду́, не прини́зив мене поміж вами мій Бог, і щоб мені не оплакувати багатьох, що перше згрішили були, і не покаялися в нечи́стості, і в пере́любі, і в розпусті, що ко́їли їх.