Об'явлення 16:7
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І я чув, як же́ртівник говорив: „Так, Господи, Боже Вседержи́телю! Правдиві й справедливі суди Твої!“
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
another out of--omitted in A, C, Syriac, and Coptic. Translate then, "I heard the altar [personified] saying." On it the prayers of saints are presented before God: beneath it are the souls of the martyrs crying for vengeance on the foes of God.
Відкрити джерело ↗In this chapter we have an account of the pouring forth of these vials that were filled with the wrath of God. They were poured out upon the whole antichristian empire, and on every thing appertaining to it. I. Upon the earth (Rev 16:2). II. Upon the sea (Rev 16:3). III. Upon the rivers and fountains of water (Rev 16:4). Here the heavenly hosts proclaim and applaud the righteousness of the judgments of God. IV. The fourth vial was poured out on the sun (Rev 16:8). V. The fifth on the seat of the beast. VI. The sixth on the river Euphrates. VII. The seventh in the air, upon which the cities of the nations fell, and great Babylon came in remembrance before God.
Відкрити джерело ↗16:7 I heard a voice from the altar: The antiphonal response to the angel’s proclamation (16:5-6) affirms God’s authority and justice. This doxology in the midst of judgment reminds persecuted Christians that God truly cares about his suffering servants and fulfills his own purpose in everything.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
правдиві бо та справедливі суди́ Його, бо Він засудив ту велику розпусницю, що землю зіпсула своєю розпустою, і помстив за кров Своїх рабів з її рук!“
І коли п'яту печатку розкрив, я побачив під же́ртівником душі побитих за Боже Слово, і за свідчення, яке вони мали.
І прилетів до мене один з Серафи́мів, а в руці його ву́гіль розпа́лений, якого він узяв щипцями з-над же́ртівника.
І інший ангол, що мав вла́ду над огнем, вийшов від же́ртівника. І він гучним голосом кли́кнув до того, що мав гострого серпа, говорячи: „Пошли свого гострого серпа, і позбирай гро́на зе́мної виноградини, бо гро́на її вже доспіли“.
І Херувим простягнув свою руку з-поміж Херувимів до огню, що поміж Херувимами, і взяв, і дав до жмені одя́гненого в льняне́, а той узяв і вийшов.
то той питиме з вина Божого гніву, вина незмішаного в чаші гніву Його, і буде му́чений в огні й сірці перед ангола́ми святими та перед А́гнцем.
І Він промовив до того чоловіка, одя́гненого в льняне́, та й сказав: „Увійди поміж коле́са під Херувимом, і напо́вни свої жмені вугли́нами огню з-поміж Херувимів, і кинь на місто!“ І він увійшов перед моїми очима.
Коли хто до поло́ну веде́, — сам пі́де в поло́н. Коли хто мечем убиває, — такий мусить сам бути вбитий мече́м! Отут терпеливість та віра святих!