Об'явлення 16:11
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
і Бога Небесного вони зневажа́ли від болю свого й від своїх болячо́к, — та в учинках своїх не пока́ялись!
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
sores--This shows that each fresh plague was accompanied with the continuance of the preceding plagues: there was an accumulation, not a mere succession, of plagues. repented not--(Compare Rev 16:9).
Відкрити джерело ↗In this chapter we have an account of the pouring forth of these vials that were filled with the wrath of God. They were poured out upon the whole antichristian empire, and on every thing appertaining to it. I. Upon the earth (Rev 16:2). II. Upon the sea (Rev 16:3). III. Upon the rivers and fountains of water (Rev 16:4). Here the heavenly hosts proclaim and applaud the righteousness of the judgments of God. IV. The fourth vial was poured out on the sun (Rev 16:8). V. The fifth on the seat of the beast. VI. The sixth on the river Euphrates. VII. The seventh in the air, upon which the cities of the nations fell, and great Babylon came in remembrance before God.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І спека велика палила людей, і зневажа́ли вони Ім'я Бога, що має вла́ду над карами тими, — і вони не покаялися, щоб славу віддати Йому́.
I пішов перший ангол, і вилив на землю чашу свою. І шкідливі та люті болячки обсіли людей, хто мав знаме́но звіри́ни й вклонявсь її о́бразу.
І великий град, як важкі тягарі́, падав із неба на людей. І люди зневажали Бога за покара́ння градом, — бо кара Його була дуже велика!
І тієї години зчинився страшни́й землетру́с, і десята частина міста того завали́лась... І в цім трусі загинуло сім тисяч лю́дських іме́н, а решта обго́рнена жахом була́, — і вони віддали́ славу Богу Небесному!
І Я дав був їй ча́су, щоб пока́ялася, — та вона не схотіла покаятися в розпусті своїй.
„Так говорить Кір, цар перський: Усі зе́мні царства дав мені Господь, Бог Небесний, і Він наказав мені збудувати Йому храма в Єрусалимі, що в Юдеї.
А люди лихі та дури́світи матимуть у́спіх у злому, зво́дячи й зве́дені бувши.
Усе, що з нака́зу Небесного Бога, нехай буде горливо зро́блене для дому Небесного Бога, бо на́що був би гнів на царство царя та на синів його?
щоб вони за́вжди прино́сили па́хощі в жертву Небесному Богові та молилися за життя царя та синів його.
А від мене — я цар Артаксеркс — ви́даний нака́з для всіх скарбникі́в, що в Заріччі, що все, чого зажадає від вас священик Ездра, учитель Зако́ну Бога Небесного, нехай буде докладно зро́блене: