Об'явлення 13:6
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І відкрила вона свої у́ста на зневагу проти Бога, щоб богозневажа́ти Ім'я́ Його й оселю Його, та тих, хто на небі живе.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
opened . . . mouth--The usual formula in the case of a set speech, or series of speeches. Rev 13:6-7 expand Rev 13:5. blasphemy--So B and ANDREAS. A and C read "blasphemies." and them--So Vulgate, Coptic, ANDREAS, and PRIMASIUS read. A and C omit "and": "them that dwell (literally, 'tabernacle') in heaven," mean not only angels and the departed souls of the righteous, but believers on earth who have their citizenship in heaven, and whose true life is hidden from the Antichristian persecutor in the secret of God's tabernacle. See on Rev 12:12; Joh 3:7.
Відкрити джерело ↗We have, in this chapter, a further discovery and description of the church's enemies: not other enemies than are mentioned before, but described after another manner, that the methods of their enmity may more fully appear. They are represented as two beasts; the first you have an account of (Rev 13:1-10) the second (Rev 13:11, etc.). By the first some understand Rome pagan, and by the second Rome papal; but others understand Rome papal to be represented by both these beasts, by the first in its secular power, by the second in its ecclesiastical.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Ро́де змії́ний! Як ви можете мовити добре, бувши злі? Бо чим серце напо́внене, те говорять уста́.
Через це звесели́ся ти, небо, та ті, хто на нім пробуває! Горе землі та морю, до вас бо диявол зійшов, маючи лютість велику, знаючи, що короткий час має!“
Бо Христос увійшов не в рукотво́рну святиню, що була на взір правдивої, але в саме небо, щоб з'явитись тепер перед Божим лицем за нас,
Бо з серця виходять лихі думки́, душогубства, пере́люби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богознева́ги.
Пото́му я глянув, — і ось на́товп великий, що його зрахувати не може ніхто, з усякого люду, і племе́н, і наро́дів, і язи́ків, стояв перед престолом і перед Агнцем, зодя́гнені в білу одежу, а в їхніх руках було па́льмове ві́ття.
І почули вони гучний голос із неба, що їм говорив: „Зійдіть сюди!“ І на небо зійшли вони в хмарі, і вороги їхні дивились на них.
Радій з цього, небо, і святі апо́столи та пророки, бо Бог виконав суд ваш над ним!“
І кожне створіння, що воно на небі, і на землі, і під землею, і на морі, і все, що в них, чув я, говорило: „Тому, Хто сидить на престолі, і Агнцеві — благослове́ння, і честь, і слава, і сила на вічні віки!“
По цьому я поглянув, — і ось двері на небі відчинені, і перший голос, що я чув його, як сурму́, що зо мною говорив, сказав: „Іди сюди, і Я тобі покажу́, що́ статися має по цьо́му!“
Гріб відкритий — їхнє горло, язиком своїм кажуть неправду, отрута зміїна на їхніх губа́х,