1-е Івана 4:20
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Як хто скаже: „Я Бога люблю́“, та нена́видить брата свого́, той неправдомо́вець. Бо хто не любить брата свого, якого бачить, як може він Бога любити, Якого не бачить?
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
loveth not . . . brother whom he hath seen, how can he love God whom he hath not seen--It is easier for us, influenced as we are here by sense, to direct love towards one within the range of our senses than towards One unseen, appreciable only by faith. "Nature is prior to grace; and we by nature love things seen, before we love things unseen" [ESTIUS]. The eyes are our leaders in love. "Seeing is an incentive to love" [œCUMENIUS]. If we do not love the brethren, the visible representatives of God, how can we love God, the invisible One, whose children they are? The true ideal of man, lost in Adam, is realized in Christ, in whom God is revealed as He is, and man as he ought to be. Thus, by faith in Christ, we learn to love both the true God, and the true man, and so to love the brethren as bearing His image. hath seen--and continually sees.
Відкрити джерело ↗In this chapter the apostle exhorts to try spirits (Jo1 4:1), gives a note to try by (Jo1 4:2, Jo1 4:3), shows who are of the world and who of God (Jo1 4:4-6), urges Christian love by divers considerations (Jo1 4:7-16), describes our love to God, and the effect of it (Jo1 4:17-21).
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
А хто має достаток на світі, і бачить брата свого в недостачі, та серце своє зачиняє від нього, то як Божа любов пробуває в такому?
Хто говорить, що він пробува́є у світлі, та нена́видить брата свого, той у те́мряві досі.
Бога не бачив ніко́ли ніхто. Коли один о́дного любимо, то Бог в нас пробуває, а любов Його в нас удоскона́лилась.
Хто говорить: „Пізнав я Його“, але не доде́ржує Його заповідів, той неправдомовець, і немає в нім правди!
Хто ж нена́видить брата свого, пробуває той у те́мряві й ходить у те́мряві, і не знає, куди він іде, бо те́мрява очі йому осліпила.
Ви Його любите, не бачивши, і віруєте в Нього, хоч тепер не бачите, а вірувавши, радієте невимо́вною й славною радістю,
Коли ж кажемо, що маємо спільність із Ним, а ходимо в те́мряві, то неправду говоримо й правди не чинимо!