2-е Петра 3:7
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
А теперішні небо й земля заховані тим самим словом, і зберігаються для огню на день суду й загибелі безбожних людей.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
(Compare Job 28:5, end). which are now--"the postdiluvian visible world." In contrast to "that then was," Pe2 3:6. the same--Other oldest manuscripts read, "His" (God's). kept in store--Greek, "treasured up." reserved--"kept." It is only God's constantly watchful providence which holds together the present state of things till His time for ending it.
Відкрити джерело ↗The apostle drawing towards the conclusion of his second epistle, begins this last chapter with repeating the account of his design and scope in writing a second time to them (Pe2 3:1-2). II. He proceeds to mention one thing that induced him to write this second epistle, namely, the coming of scoffers, whom he describes (Pe2 3:3-7). III. He instructs and establishes them in the coming of our Lord Jesus Christ to judgment (Pe2 3:8-10). IV. He sets forth the use and improvement which Christians ought to make of Christ's second coming, and that dissolution and renovation of things which will accompany that solemn coming of our Lord (Pe2 3:11-18).
Відкрити джерело ↗3:7 The Old Testament associates fire with the day of the Lord (see Isa 30:30; 66:15-16).
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
День же Господній прибу́де, як злодій вночі, коли з гу́ркотом небо мине, а стихі́ї, розпе́чені, ру́нуть, а земля та діла, що на ній, погорять.
Здіймі́ть свої очі до неба, і погля́ньте на землю додо́лу! Бо небо, як дим, продере́ться, а земля розпаде́ться, мов одіж, мешканці ж її, як та воша, поги́нуть, — спасі́ння ж Моє буде вічне, а правда Моя не злама́ється!
що чекаєте й прагнете скорого прихо́ду Божого дня, в якім небо, палючися, зникне, а розпа́лені стихії розтопляться?
І бачив я небо нове́ й нову́ землю, перше бо небо та перша земля проминули, і моря вже не було́.
Небо й земля промине́ться, але не минуться слова́ Мої!
то вміє Господь рятувати побожних від спокуси, а неправедних берегти на день суду для кари,
Тоді скаже й тим, хто ліво́руч: „Ідіть ви від Мене, прокля́ті, у вічний огонь, що дияволові та його посланця́м пригото́ваний.
Кажу́ ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня!
І я бачив престола великого білого, і Того, Хто на ньому сидів, що від лиця Його втекла земля й небо, і місця для них не знайшло́ся.
Як Содо́м і Гомо́рра та міста́ коло них, що таким самим способом чинили пере́люб та ходили за іншим тілом, поне́сли кару вічного огню, і поставлені в при́клад, —