1-е Петра 3:3
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
А окрасою їм нехай буде не зовнішнє, — запліта́ння волосся та наві́шання золота або вбира́ння одеж,
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Literally, "To whom let there belong (namely, as their peculiar ornament) not the outward adornment (usual in the sex which first, by the fall, brought in the need of covering, Note, see on Pe1 5:5) of," &c. plaiting--artificial braiding, in order to attract admiration. wearing--literally, "putting round," namely, the head, as a diadem--the arm, as a bracelet--the finger, as rings. apparel--showy and costly. "Have the blush of modesty on thy face instead of paint, and moral worth and discretion instead of gold and emeralds" [MELISSA].
Відкрити джерело ↗Wherein the apostle describes the duties of husbands and wives one to another, beginning with the duty of the wife (Pe1 3:1-7). He exhorts Christians to unity, love, compassion, peace, and patience under sufferings; to oppose the slanders of their enemies, not by returning evil for evil, or railing for railing, but by blessing; by a ready account of their faith and hope, and by keeping a good conscience (Pe1 3:8-17). To encourage them to this, he proposes the example of Christ, who suffered, the just for the unjust, but yet punished the old world for their disobedience, and saved the few who were faithful in the days of Noah (Pe1 3:18 to the end).
Відкрити джерело ↗3:3-4 fancy hairstyles, expensive jewelry, or beautiful clothes: Peter has sometimes been interpreted as if he condemns any form of female ornamentation, but this is not his purpose. Instead, he insists that Christian women should not be noticed for the beauty of clothing and jewels but for the interior beauty of a gentle and quiet spirit. See also 1 Tim 2:9-10.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
і не стосу́йтесь до віку цього, але перемініться відно́вою вашого розуму, щоб пізнати вам, що́ то є воля Божа, — добро, приємність та доскона́лість.
А ти, поруйно́вана, дочко Сіону, що бу́деш робити? Хоч ти зодяга́єш себе в кармази́н, хоч прикра́шуєшся золотою оздобою, хоч очі свої підмальо́вуєш фарбою, — та надаре́мно прикра́шуєшся: обриди́ли тобою коха́нці твої, — на життя твоє ва́жать вони!
Я радісно буду втіша́тися Го́сподом, нехай звесели́ться душа моя Богом моїм, бо Він зодягну́в мене в ша́ту спасі́ння, і в одежу пра́ведности мене вбрав, немов молодо́му, поклав Він на мене вінця́, і мов молоду, приоздо́бив красо́ю мене!
Чи панна забуде оздо́бу свою, нарече́на — про стрі́чки свої? А наро́д Мій про Мене забув незчисле́нні вже дні!
І почув народ ту лиху вістку, та й засмутився, і ніхто не поклав на себе своєї оздо́би.
І вийняв той раб срібний по́суд, і по́суд золотий та шати, і дав Ревеці, і дав цінні речі братові її та матері її.
Збудися, збудись, зодягни́ся, Сіоне, у силу свою, зодягни́ся у шати пишно́ти своєї, о Єрусалиме, о місто святе, бо вже необрі́заний та занечи́щений більше не вві́йде до тебе!
А я запитався її та й сказав: Чия ти дочка? А вона відказала: Я дочка Бетуїла, сина Нахорового, якого породила йому Мілка. І сережку надів я до носа її, і наручні на руки її.
І сталося, як перестали верблюди пити, то взяв той чоловік золоту сережку, — пів шекля вага їй, — і два на́ручні на руки її, — на десять шеклів золота вага їм, —
І сталося третього дня, і вбрала Естер царські́ шати, та й стала на вну́трішньому подві́р'ї царсько́го дому, навпроти царсько́го дому. А цар сидів на тро́ні свого ца́рства в царсько́му домі навпроти входу до дому.