1-е Петра 2:23
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Коли був лихосло́влений, Він не лихословив взає́мно, а коли Він страждав, не погро́жував, але передав Тому, Хто судить справедливо.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Servants are apt to "answer again" (Tit 2:9). Threats of divine judgment against oppressors are often used by those who have no other arms, as for instance, slaves. Christ, who as Lord could have threatened with truth, never did so. committed himself--or His cause, as man in His suffering. Compare the type, Jer 11:20. In this Peter seems to have before his mind Isa 53:8. Compare Rom 12:19, on our corresponding duty. Leave your case in His hands, not desiring to make Him executioner of your revenge, but rather praying for enemies. God's righteous judgment gives tranquillity and consolation to the oppressed.
Відкрити джерело ↗The general exhortation to holiness is continued, and enforced by several reasons taken from the foundation on which Christians are built, Jesus Christ, and from their spiritual blessings and privileges in him. The means of obtaining it, the word of God, is recommended, and all contrary qualities are condemned (Pe1 2:1-12). Particular directions are given how subjects ought to obey the magistrates, and servants their masters, patiently suffering in well doing, in imitation of Christ (Pe1 2:13 to the end).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Він гно́блений був та пони́жуваний, але уст Своїх не відкрива́в. Як ягня був прова́джений Він на зако́лення, й як овечка перед стрижія́ми своїми мовчи́ть, так і Він не відкрива́в Своїх уст.
Тому й ті, хто з Божої волі страждає, нехай душі свої віддадуть в доброчинстві Йому, як Створителю вірному.
Тож подумайте про Того, хто перете́рпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх.
бо провини мої переросли́ мою го́лову, як великий тяга́р, вони тяжчі над сили мої,
І тепер споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміли́вістю слово Твоє повіда́ти,
Не платіть злом за зло, або лайкою за лайку, навпаки, — благословляйте, знавши, що на це вас покликано, щоб ви вспадкува́ли благослове́ння.
З цієї причини й терплю́ я оце, але не соро́млюсь, бо знаю, в Кого я ввірував та впе́внився, що має Він силу заховати на той день заста́ву мою.
Я відкрив Тобі гріх свій, і не сховав був провини своєї. Я сказав був: „Признаю́ся в просту́пках своїх перед Господом!“ і провину мого гріха Ти простив. Се́ла.
Наостанку мені призначається вінок праведности, якого мені того дня дасть Господь, Суддя праведний; і не тільки мені, але й усім, хто при́хід Його полюбив.
І, скрикнувши голосом гучним, промовив Ісус: „Отче, у руки Твої віддаю Свого духа!“ І це прорікши, Він духа віддав.