1-е Петра 2:19
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Бо то вгодне, коли хто, через сумління перед Богом, те́рпить недолю, непоправді страждаючи.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Reason for subjection even to froward masters. thankworthy-- (Luk 6:33). A course out of the common, and especially praiseworthy in the eyes of God: not as Rome interprets, earning merit, and so a work of supererogation (compare Pe1 2:20). for conscience toward God--literally, "consciousness of God": from a conscientious regard to God, more than to men. endure--Greek, "patiently bear up under": as a superimposed burden [ALFORD]. grief--Greek, "griefs."
Відкрити джерело ↗The general exhortation to holiness is continued, and enforced by several reasons taken from the foundation on which Christians are built, Jesus Christ, and from their spiritual blessings and privileges in him. The means of obtaining it, the word of God, is recommended, and all contrary qualities are condemned (Pe1 2:1-12). Particular directions are given how subjects ought to obey the magistrates, and servants their masters, patiently suffering in well doing, in imitation of Christ (Pe1 2:13 to the end).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Бо яка похвала́, коли те́рпите ви, як вас б'ють за провини? Але коли з му́кою те́рпите за добрі вчинки, то це вгодне Богові!
А коли любите тих, хто любить вас, — яка вам за те ла́ска? Люблять бо й грішники тих, хто їх любить.
Та благода́ттю Божою я те, що є, і благода́ть Його, що в мені, не даремна була́, але я працював більше всіх їх, правда - не я, але Божа благода́ть, що зо мною вона.
Тому треба кори́тися не тільки ради стра́ху кари, але й ради сумління.
Але все це робитимуть вам за Ім'я́ Моє, бо не знають Того, хто послав Мене.
Повідомляємо ж вас, браття, про Божу благода́ть, що да́на Церква́м македо́нським,
З цієї причини й терплю́ я оце, але не соро́млюсь, бо знаю, в Кого я ввірував та впе́внився, що має Він силу заховати на той день заста́ву мою.
Бо це нам хвала́, — сві́дчення нашого сумління, що в святості й чистості Божій, не в тілесній мудрості, але в Божій благода́ті жили́ ми на світі, особливо ж у вас.
Бодай поверну́лися з со́ромом ті, хто говорить на мене: „Ага!.. Ага!“
Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.