Повторення Закону 33:9
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
що каже про батька свого та про матір свою: „Не бачив тебе“, що братів своїх не пізнає́, і не знає синів своїх, — бо доде́ржують слова Твого, і вони заповіту Твого стережу́ть.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Yet Moses has not done with the children of Israel; he seemed to have taken final leave of them in the close of the foregoing chapter, but still he has something more to say. He had preached them a farewell sermon, a very copious and pathetic discourse. After sermon he had given out a psalm, a long psalm; and now nothing remains but to dismiss them with a blessing; that blessing he pronounces in this chapter in the name of the Lord, and so leaves them. I. He pronounces them all blessed in what God had done for them already, especially in giving them his law (Deu 33:2-5). II. He pronounces a blessing upon each tribe, which is both a prayer for and a prophecy of their felicity. 1. Reuben (Deu 33:6). 2. Judah (Deu 33:7). 3. Levi (Deu 33:8-11). 4. Benjamin (Deu 33:12). 5. Joseph (Deu 33:13-17). 6. Zebulun and Issachar (Deu 33:18, Deu 33:19). 7. Gad (Deu 33:20, Deu 33:21). 8. Dan (Deu 33:22). 9. Naphtali (Deu 33:23). 10. Asher (Deu 33:24, Deu 33:25). III. He pronounces them all in general blessed upon the account of what God would be to them, and do for them if they were obedient (Deu 33:26, etc.).
Відкрити джерело ↗33:9 guarded your covenant: The verse alludes to the incident of the gold calf at Mount Sinai (Exod 32:25-29) and to the affair at Baal-peor (Num 25:6-9). The Levites’ love for the Lord and loyalty to his covenant eclipsed their devotion to their own families, averted God’s judgment, and brought them the honor expressed here.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Хто більш, як Мене, любить батька чи матір, той Мене недостойний. І хто більш, як Мене, любить сина чи дочку, той Мене недостойний.
І сказали вони: „Ходіть, і обмірку́ємо за́міри на Єремію, бо не згинув Зако́н у священика, і рада в премудрого, а слово в пророка. Ходіть, і уда́рмо його язиком його власним, і не зважаймо на жодні слова́ його!“
„Коли хто прихо́дить до Мене, і не знена́видить свого батька та матері, і дружи́ни й дітей, і братів і сесте́р, а до того й своє́ї душі́ , — той не може буть учнем Моїм!
і до жодного вмерлого не вві́йде, — навіть через батька свого та через матір свою не сміє занечи́ститься.
А Він відповів тому́, хто Йому говорив, і сказав: „Хто́ мати Моя? І хто́ браття Мої?“
І сказав Мойсей до Аарона, та до Елеазара й до Ітамара, синів його: „Голів ваших не відкривайте, і одеж ваших не роздирайте, — щоб вам не померти, і щоб на всю громаду не розгнівався Він. А брати ваші, — увесь дім Ізраїлів будуть оплакувати те спа́лення, що спалив Господь.
Та й це було мале в оча́х Твоїх, Боже, і Ти говорив про дім Свого раба на майбутнє, і Ти показав мені покоління лю́дське, і підніс мене, Господи Боже!
І посилають до Нього своїх учнів із іродія́нами, і кажуть: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на лю́дське обличчя не дивишся Ти.
Бо тепер чи я в людей шукаю призна́ння чи в Бога? Чи лю́дям дба́ю я догоджа́ти? Бо коли б догоджав я ще лю́дям, я не був би рабо́м Христовим.
Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросе́рдих не дивиться Він“.