Повторення Закону 32:27
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
та це Я відклав з-за ворожого гніву, щоб проти́вники їх не згорди́лися, щоб вони не сказали: Підне́слася наша рука, і не Господь учинив усе це.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
In this chapter we have, I. The song which Moses, by the appointment of God, delivered to the children of Israel, for a standing admonition to them, to take heed of forsaking God. This takes up most of the chapter, in which we have, 1. The preface (Deu 32:1, Deu 32:2). 2. A high character of God, and, in opposition to that, a bad character of the people of Israel (Deu 32:3-6). 3. A rehearsal of the great things God had done for them, and in opposition to that an account of their ill carriage towards him (Deu 32:7-18). 4. A prediction of the wasting destroying judgments which God would bring upon them for their sins, in which God is here justified by the many aggravations of their impieties (Deu 32:19-33). 5. A promise of the destruction of their enemies and oppressors at last, and the glorious deliverance of a remnant of Israel (Deu 32:36-43). II. The exhortation with which Moses delivered this song to them (Deu 32:41-47). III. The orders God gives to Moses to go up to Mount Nebo and die (Deu 32:48, etc.).
Відкрити джерело ↗32:27 I feared: God is never terrified or intimidated. This fear is concern that Israel’s enemies would attribute their success to their own efforts rather than to God’s sovereign judgment of his people (see Exod 32:11-14).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Бо до Тебе, о Господи, Владико, мої очі, на Тебе наді́юсь — не зруйно́вуй мого життя!
Бо Господь не поли́шить народу Свого ради Свого великого Йме́ння, бо зволив Господь зробити вас народом Своїм.
І почують ханаанеянин та всі ме́шканці цього краю, і зберуться навколо на нас, і знищать ім'я́ наше з землі. І що́ Ти зробиш Своєму великому Йменню?“
На́що будуть казати єги́птяни, говорячи: На зле ти їх вивів, щоб їх повбивати в гора́х, та щоб винищити їх з пове́рхні землі?.. Вернися з ро́зпалу гніву Свого, та й відверни́ зло від Свого́ наро́ду!
І це місто Я обороню́ на спасі́ння його ради Себе та ради Давида, Мого раба!“
Це за те, що вони залиши́ли Мене, і вчинили чужим оце місце, і кади́ли у ньому для інших богі́в, що не знали їх ані вони, ні батьки їхні, ані юдейські царі, і кров'ю невинних напо́внили місце оце,
Нечистість її на подо́лках у неї. Вона не згадала свого кінця, та й упала преди́вно, і ніко́го нема, хто б потішив її. „Побач, Господи, горе моє, бо звели́чився ворог!“
та й сказала: „Навіки я па́нею бу́ду!“ І до серця собі не взяла́ тих рече́й, не поду́мала про свій кіне́ць.
„Так скажете до Єзекії, Юдиного царя, говорячи: Нехай не зво́дить тебе Бог твій, на Якого ти наді́єшся, кажучи: Не буде да́ний Єрусалим у руку асирійського царя.