Повторення Закону 32:2
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Нехай ллється наука моя, мов той дощ, хай тече, як роса́, моя мова, як кра́плі дощу на траву, та як зли́ва на зелень.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
In this chapter we have, I. The song which Moses, by the appointment of God, delivered to the children of Israel, for a standing admonition to them, to take heed of forsaking God. This takes up most of the chapter, in which we have, 1. The preface (Deu 32:1, Deu 32:2). 2. A high character of God, and, in opposition to that, a bad character of the people of Israel (Deu 32:3-6). 3. A rehearsal of the great things God had done for them, and in opposition to that an account of their ill carriage towards him (Deu 32:7-18). 4. A prediction of the wasting destroying judgments which God would bring upon them for their sins, in which God is here justified by the many aggravations of their impieties (Deu 32:19-33). 5. A promise of the destruction of their enemies and oppressors at last, and the glorious deliverance of a remnant of Israel (Deu 32:36-43). II. The exhortation with which Moses delivered this song to them (Deu 32:41-47). III. The orders God gives to Moses to go up to Mount Nebo and die (Deu 32:48, etc.).
Відкрити джерело ↗32:2 like rain . . . like dew: This simile shows the refreshing gentleness of Moses’ teaching. It should produce the fruit of obedience in the hearts of God’s people.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Тому́ то пиха їхню шию оздо́блює, зодяга́є їх ша́та наси́лля,
І Яковів за́лишок буде між лю́дами, серед числе́нних наро́дів, як лев між лісно́ю худо́бою, як левчу́к між ота́рами ове́ць, — що як він перехо́дить, то то́пче й шматує, і немає ніко́го, хто б зміг урятувати.
„Ворохо́бність їхню вилікую, доброві́льно любитиму їх, бо Мій гнів відверну́вся від нього.
Що, Єфреме, зроблю́ Я тобі, що зроблю тобі, Юдо? І Бо ваша любов, немов хмара поранку, і мов та роса, що зникає уранці, —
Бо земля, що п'є дощ, який падає часто на неї, і родить рослини, добрі для тих, хто їх і виро́щує, — вона благословення від Бога приймає.
І він буде, як світло пора́нку безхма́рного, коли сонце вихо́дить уранці, і як з бли́ску трава вироста́є з землі по дощі!
Просіть від Господа дощу́ ча́су весняно́го пізнього дощу́, — Господь чинить бли́скавки, і зливни́й дощ посилає їм, кожному траву на полі.