Поглиблений розбір

Повторення Закону 2:5

Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →

Не дражні́ть їх, бо Я не дам вам з їхнього кра́ю місця ані на стопу́ ноги, бо го́ру Сеїр Я дав Ісавові, як спа́дщину.

Коментарі

Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.

Matthew Henry Bible Commentaryвірш 5

Moses, in this chapter, proceeds in the rehearsal of God's providences concerning Israel in their way to Canaan, yet preserves not the record of any thing that happened during their tedious march back to the Red Sea, in which they wore out almost thirty-eight years, but passes that over in silence as a dark time, and makes his narrative to begin again when they faced about towards Canaan (Deu 2:1-3), and drew towards the countries that were inhabited, concerning which God here gives them direction, I. What nations they must not give any disturbance to. 1. Not to the Edomites (Deu 2:4-8). 2. Not to the Moabites (Deu 2:9), of the antiquities of whose country, with that of the Edomites, he gives some account (Deu 2:10-12). And here comes in an account of their passing the river Zered (Deu 2:13-16). 3. Not to the Ammonites, of whose country here is some account given (Deu 2:17-23). II. What nations they should attack and conquer. They must begin with Sihon, king of the Amorites (Deu 2:24, Deu 2:25). And accordingly, 1. They had a fair occasion of quarrelling with him (Deu 2:26-32). 2. God gave them a complete victory over him (Deu 2:33, etc.).

Відкрити джерело ↗
Tyndale Open Study Notesвірш 5

2:5 I have given them: God’s gift of a promised land was not limited to Israel. He also distributed lands to Edom, Moab (2:9), Ammon (2:19), and the Caphtorites (2:22-23). Although God had chosen Israel as a special nation (1:31; see also 7:6; 14:2; Exod 19:5), he is also the God of all nations and has a place and purpose for each (Deut 32:8; Acts 17:26)—even for those that do not recognize his sovereignty (Rom 1:16-23).

Відкрити джерело ↗

Перехресні посилання

Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.

Буття 36:8ранг 5

І осівся Ісав на горі Сеїр, Ісав — він Едом.

Ісус Навин 24:4ранг 5

І дав Я Іса́кові Якова та Іса́ва, і дав Ісавові го́ру Сеїр, щоб її посів, а Яків та сини його зійшли до Єгипту.

Єремія 27:5ранг 2

Я вчинив землю й люди́ну, і скотину, що на поверхні землі, Своєю силою великою та ви́тягненим раме́ном Своїм, і дав її тому́, хто сподо́бався в оча́х Моїх.

Дії 17:26ранг 2

І ввесь лю́дський рід Він з одно́го створив, щоб замешкати всю поверхню землі, і призна́чив окреслені до́би й границі заме́шкання їх,

Дії 7:5ранг 2

Та спа́дщини на ній Він не дав йому навіть на крок, але обіцяв „дати її на володі́ння йому й його ро́дові по нім“, хоч дитини не мав він.

Даниїл 4:25ранг 2

Усе це сталося над царем Навуходоно́сором.

Повторення Закону 32:8ранг 2

Як Всевишній наро́дам спа́док давав, коли Він розділяв синів лю́дських, Він поставив границі наро́дам за числом Ізраїлевих синів.

Даниїл 4:32ранг 2

А всі ме́шканці землі порахо́вані за ніщо́, і Він чинить за Своєю Волею серед небесного ві́йська та ме́шканців землі, і немає ніко́го, хто спроти́вився б Його руці та й сказав би Йому́: Що́ Ти робиш?

Твої роздуми