Повторення Закону 29:5
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Не їли ви хліба, і вина та п'янко́го напо́ю не пили ви, щоб пізнати, що Я — Господь, Бог ваш.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
With the appeal to the gracious guidance of Israel by God through the desert, the address of Moses passes imperceptibly into an address from the Lord, just as in Deu 11:14. (On Deu 29:5, Deu 29:6, vid., Deu 8:3-4; on Deu 29:7, vid., Deu 2:26., and Deu 3:1. and Deu 3:12.).
Відкрити джерело ↗The first words of this chapter are the contents of it, "These are the words of the covenant" (Deu 29:1), that is, these that follow. Here is, I. A recital of God's dealings with them, in order to the bringing of them into this covenant (Deu 29:2-8). II. A solemn charge to them to keep the covenant (Deu 29:9). III. An abstract of the covenant itself (Deu 29:12, Deu 29:13). IV. A specification of the persons taken into the covenant (Deu 29:10, Deu 29:11, Deu 29:14, Deu 29:15). V. An intimation of the great design of this covenant against idolatry, in a parenthesis (Deu 29:16, Deu 29:17). VI. A most solemn and dreadful denunciation of the wrath of God against such persons as promise themselves peace in a sinful way (Deu 29:18-28). VII. The conclusion of this treaty, with a distinction between things secret and things revealed (Deu 29:29).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Одежа твоя не витиралася на тобі, а нога твоя не спухла от уже сорок літ.
І сорок літ живив Ти їх у пустині. Не було недоста́тку ні в чо́му, — одежі їхні не де́рлися, а но́ги їхні не пу́хли.
І будеш пам'ятати всю ту доро́гу, що Господь, Бог твій, вів тебе нею по пустині ось уже сорок літ, щоб упокори́ти тебе, щоб ви́пробувати тебе, щоб пізнати те, що в серці твоїм, чи будеш ти держати заповіді Його, чи ні.
І сталося сорокового року, одина́дцятого місяця, першого дня місяця говорив Мойсей до Ізраїлевих синів усе, що Господь наказав був йому про них,
ані торби в дорогу, ані двох одеж, ні санда́ль, ані палиці. Бо вартий робі́тник своєї поживи.
А ці бурдюки́ вина, що понапо́внювали ми нові, ось поде́рлися! А ось одежа наша та взуття́ наше повитира́лося від цієї дуже далекої дороги“.
і взуття повитиране та пола́тане на їхніх ногах, і одежа на них поношена, а ввесь хліб їхньої поживи на дорогу був сухий, заплісні́лий.