Повторення Закону 26:13
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
то скажеш перед лицем Господа, Бога свого: „Забрав я присвячене з дому, та й дав його Левиту та прихо́дькові, сироті та вдові, за всіма́ Твоїми заповідями, що Ти наказав був мені, — я не переступив котроїсь із заповідей Твоїх і не забув.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
With this chapter Moses concludes the particular statutes which he thought fit to give Israel in charge at his parting with them; what follows is by way of sanction and ratification. In this chapter, I. Moses gives them a form of confession to be made by him that offered the basket of his first-fruits (Deu 26:1-11). II. The protestation and prayer to be made after the disposal of the third year's tithe (Deu 26:12-15). III. He binds on all the precepts he had given them, 1. By the divine authority: "Not I, but the Lord thy God has commanded thee to do these statutes" (Deu 26:16). 2. By the mutual covenant between God and them (Deu 26:17, etc.).
Відкрити джерело ↗26:13 I have taken (literally burned) the sacred gift: This phrase means that the donor had given his own property to the Levites and to others in need.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Знає Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, — а Він благослове́нний навіки, — що я не говорю́ неправди.
А тепер піднесе́ться моя голова понад ворогами моїми навко́ло мене, і я в Його ски́нії буду прино́сити жертви при ві́дзвуках сурм, і я буду співати та грати Господе́ві!
Сину мій, не забудь ти моєї науки, і нехай мої заповіді стережу́ть твоє серце,
І при́йде Левит, бо нема йому частки й спа́дку з тобою, і прихо́дько, і сирота, і вдова, що в брамах твоїх, і будуть їсти й наси́тяться, щоб поблагослови́в тебе Господь, Бог твій, у кожному чині твоєї руки, що будеш робити.
А коли ти скінчи́ш десяти́нити всю десятину врожаю свого року третього, року десятини, і даси Левиту, прихо́дькові, сироті та вдові, і будуть вони їсти в брамах твоїх і наси́тяться,
І я пильно дба́ю про те, щоб за́всіди мати сумління невинне, щодо Бога й людей.
Бо це нам хвала́, — сві́дчення нашого сумління, що в святості й чистості Божій, не в тілесній мудрості, але в Божій благода́ті жили́ ми на світі, особливо ж у вас.
Ви свідки та Бог, як свято, і праведно, і бездога́нно пово́дилися ми між вами, віруючими!