Повторення Закону 22:9
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Не будеш засівати свого виноградника подвійним насінням, щоб не зробити заклятим усе насіння: і що засієш, і врожай виноградинка.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
The laws of this chapter provide, I. For the preservation of charity and good neighbourship, in the care of strayed or fallen cattle (Deu 22:1-4). II. For the preservation of order and distinction, that men and women should not wear one another's clothes (Deu 22:5), and that other needless mixtures should be avoided (Deu 22:9-11). III. For the preservation of birds (Deu 22:6, Deu 22:7). IV. Of life (Deu 22:8). V. Of the commandments (Deu 22:12). VI. Of the reputation of a wife abused, if she were innocent (Deu 22:13-19), but for her punishment if guilty (Deu 22:20, Deu 22:21). VII. For the preservation of the chastity of wives (Deu 22:22). Virgins betrothed (Deu 22:23-27), or not betrothed (Deu 22:28, Deu 22:29). And, lastly, against incest (Deu 22:30).
Відкрити джерело ↗22:9 any other crop between the rows: This would bring about a mingling of things that should be kept separate.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Постанов Моїх будете дотримувати. Не зробиш, щоб худоба твоя злучувалася двоїсто. Поля свого не будеш обсівати двоїсто. А одежа двоїста, мішани́на нито́к, не вві́йде на тебе.
Та боюсь я, — як змій звів був Єву лука́вством своїм, щоб так не попсувалися ваші думки́, і ви не вхилилися від простоти́ й чи́стости, що в Христі.
До одежі ж старої ніхто не вставляє латки з сукна сирово́го, — бо збіжи́ться воно, і дірка стане ще гірша.
Ніхто двом панам служити не може, — бо або одно́го знена́видить, а дру́гого буде любити, або буде трима́тись одно́го, а другого зне́хтує. Не можете Богові служити й мамо́ні.
А коли за благода́ттю, то не з учинків, інакше благода́ть не була́ б благода́ттю. А коли з учинків, то це більше не благода́ть, інакше вчи́нок не є вже вчинок.
Із тих самих уст виходить благослове́ння й прокля́ття. Не повинно, брати́ мої, щоб так це було́!
Бо це нам хвала́, — сві́дчення нашого сумління, що в святості й чистості Божій, не в тілесній мудрості, але в Божій благода́ті жили́ ми на світі, особливо ж у вас.