Повторення Закону 14:29
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І при́йде Левит, бо нема йому частки й спа́дку з тобою, і прихо́дько, і сирота, і вдова, що в брамах твоїх, і будуть їсти й наси́тяться, щоб поблагослови́в тебе Господь, Бог твій, у кожному чині твоєї руки, що будеш робити.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
The Israelites were not only to suffer no idolatry to rise up in their midst, but in all their walk of life to show themselves as a holy nation of the Lord; and neither to disfigure their bodies by passionate expressions of sorrow for the dead (Deu 14:1 and Deu 14:2), nor to defile themselves by unclean food (vv. 3-21). Both of these were opposed to their calling. To bring this to their mind, Moses introduces the laws which follow with the words, "ye are children to the Lord your God." The divine sonship of Israel was founded upon its election and calling as the holy nation of Jehovah, which is regarded in the Old Testament not as generation by the Spirit of God, but simply as an adoption springing out of the free love of God, as the manifestation of paternal love on the part of Jehovah to Israel, which binds the son to obedience, reverence, and childlike trust towards a Creator and Father, who would train it up into a holy people. The laws in Deu 14:1 are simply a repetition of Lev 19:28 and Lev 21:5. למת, with reference to, or on account of, a dead person, is more expressive than לנפשׁ (for a soul) in Lev 19:28. The reason assigned for this command in Deu 14:2 (as in Deu 7:6) is simply an emphatic elucidation of the first clause of Deu 14:1. (On the substance of the verse, see Exo 19:5-6).
Відкрити джерело ↗Moses in this chapter teaches them, I. To distinguish themselves from their neighbours by a singularity, 1. In their mourning (Deu 14:1, Deu 14:2). 2. In their meat (v. 3-21). II. To devote themselves unto God, and, in token of that, to give him his dues out of their estates, the yearly tithe, and that every third year, for the maintenance of their religious feasts, the Levites, and the poor (Deu 14:22, etc.).
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Конче даси йому, і нехай не жаліє твоє серце, коли ти даватимеш йому, бо за ту річ поблагосло́вить тебе Господь, Бог твій у кожнім чині твоїм, і в усьому, до чого доторкнеться рука твоя.
А Левит, що живе́ по брамах твоїх, — не кидай його, бо нема йому частки й спа́дку з тобою.
Хто милости́вий до вбогого, той позичає для Господа, і чин його Він надолу́жить йому.
І будеш радіти перед лицем Господа, Бога свого, ти, і син твій, і дочка́ твоя, і раб твій, і невільниця твоя, і Левит, що в брамах твоїх, і прихо́дько, і сирота, і вдова, що серед тебе в місці, яке вибере Господь, Бог твій, щоб там перебувало Ім'я́ Його.
Дехто щедро дає, та ще додається йому, а дехто ховає над міру, та тільки бідні́є.
І будете ті́шитися перед лицем Господа, Бога вашого, ви й сини ваші, і до́чки ваші, і раби ваші, і невільниці ваші, і Левит, що в ваших брамах, бо нема йому частки й спа́дку з вами.
І будеш радіти в святі своїм ти, і син твій, і дочка́ твоя, і раб твій, і невільниця твоя, і Левит, і прихо́дько, і сирота, і вдова, що в брамах твоїх.
Як тубілець із вас буде для вас прихо́дько, що мешкає з вами, — і ти будеш любити його, як самого себе, бо прихо́дьки були ви в єгипетськім кра́ї. Я — Господь, Бог ваш!
Не забувайте любови до при́ходнів, бо деякі нею, на́віть не ві́даючи, гостинно прийняли а́нголів.