Повторення Закону 10:14
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Тож належить Господе́ві, Богу твоєму, небо, і небо небе́с, земля й усе, що на ній.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
This obligation the Lord had laid upon Israel by the love with which He, to whom all the heavens and the earth, with everything upon it, belong, had chosen the patriarchs and their seed out of all nations. By "the heavens of the heavens," the idea of heaven is perfectly exhausted. This God, who might have chosen any other nation as well as Israel, or in fact all nations together, had directed His special love to Israel alone.
Відкрити джерело ↗Moses having, in the foregoing chapter, reminded them of their own sin, as a reason why they should not depend upon their own righteousness, in this chapter he sets before them God's great mercy to them, notwithstanding their provocations, as a reason why they should be more obedient for the future. I. He mentions divers tokens of God's favour and reconciliation to them, never to be forgotten. (1.) The renewing of the tables of the covenant (Deu 10:1-5). (2.) Giving orders for their progress towards Canaan (Deu 10:6, Deu 10:7). (3.) Choosing the tribe of Levi for his own (Deu 10:8, Deu 10:9). (4.) And continuing the priesthood after the death of Aaron (Deu 10:6). (5.) Owning and accepting the intercession of Moses for them (Deu 10:10, Deu 10:11). II. Hence he infers what obligations they lay under to fear, and love, and serve God, which he presses upon them with many motives (Deu 10:12, etc.).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
А тепер, коли справді послухаєте Мого голосу, і будете дотримувати запові́ту Мого, то станете Мені власністю більше всіх народів, бо вся земля — то Моя!
До Тебе підно́шу я, Господи, душу свою,
Ти Господь єдиний! Ти вчинив небо, небеса небе́с, і все їхнє ві́йсько, землю та все, що на ній, моря та все, що в них, і Ти оживля́єш їх усіх, а небесне ві́йсько Тобі вклоня́ється!
О Господи, я бо Твій раб, я Твій раб, син Твоєї неві́льниці, — Ти кайда́ни мої розв'яза́в!
Бо чи ж справді Бог сидить на землі? Ось небо та небо небе́с не обійма́ють Тебе, — що́ ж тоді храм той, що я збудува́в?
Хваліте Його, небеса́ із небе́с, та води, що над небеса́ми!
Серце чисте створи мені, Боже, і трива́лого духа в моєму нутрі́ віднови́.
Бо чи ж справді Бог сидить з люди́ною на землі? Ось небо та небо небе́с не обіймають Тебе, — що́ ж тоді храм цей, що я збудував?
І сказав до нього Мойсей: „Як вийду я з міста, то простягну руки свої до Господа, — гро́ми перестануть, а гра́ду вже не буде, — щоб ти знав, що Господня ця земля!
І поблагословив він його та й промовив: „Благословенний Аврам від Бога Всевишнього, що створив небо й землю.