Якова 4:9
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Журіться, сумуйте та плачте! Хай обернеться сміх ваш у плач, а радість у сум!
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Be afflicted--literally, "Endure misery," that is, mourn over your wretchedness through sin. Repent with deep sorrow instead of your present laughter. A blessed mourning. Contrast Isa 22:12-13; Luk 6:25. James does not add here, as in Jam 5:1, "howl," where he foretells the doom of the impenitent at the coming destruction of Jerusalem. heaviness--literally, "falling of the countenance," casting down of the eyes.
Відкрити джерело ↗In this chapter we are directed to consider, I. Some causes of contention, besides those mentioned in the foregoing chapter, and to watch against them (Jam 4:1-5). II. We are taught to abandon the friendship of this world, so as to submit and subject ourselves entirely to God (Jam 4:4-10). III. All detraction and rash judgment of others are to be carefully avoided (Jam 4:11, Jam 4:12). IV. We must preserve a constant regard, and pay the utmost deference to the disposals of divine Providence (Jam 4:13 to the end).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Блаженні засму́чені, бо вони будуть утішені.
Горе вам, тепер ситим, бо зазнаєте го́лоду ви. Горе вам, що тепер потішаєтеся, бо бу́дете ви сумувати та плакати.
Також іноді і від сміху́ болить серце, і закі́нчення радости — сму́ток.
щоб згадала ти й засоро́милася, і не могла більше відкривати уста перед га́ньбою своєю, коли прощу́ тобі все, що ти наробила, говорить Госпо́дь Бог“.
І врято́вані з них повтікають, і бу́дуть на го́рах, немов голуби́ із долин, — всі бу́дуть стогна́ти, кожен за гріх свій.
І стала жало́бою а́рфа моя, а сопі́лка моя — зойком плачли́вим.
втіха нашого серця спини́лась, наш та́нець змінивсь на жало́бу.
Авраам же промовив: „Згадай, сину, що ти вже прийняв за життя свого добре своє, а Лазар так само — лихе; тепер він тут ті́шиться, а ти мучишся.
Вони при́йдуть з плаче́м, та Я їх попрова́джу в уті́хах. Я їх до потоків води́ попрова́джу прямо́ю дорогою, — не спіткну́ться на ній, бо Ізраїлеві Я став Отцем, а Єфрем, — перворідний він Мій!
Тоді ді́вчина ті́шитись буде в танку́, і ра́зом юна́цтво та ста́рші, — бо Я оберну́ їхню жало́бу на радість, і Я їх поті́шу, і їх звеселю́ в їхнім сму́тку!