Якова 3:8
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
та не може ніхто із людей язика вгамува́ти, — він зло безупи́нне, він повний отрути смерте́льної!
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
no man--literally, "no one of men": neither can a man control his neighbor's, nor even his own tongue. Hence the truth of Jam 3:2 appears. unruly evil--The Greek, implies that it is at once restless and incapable of restraint. Nay, though nature has hedged it in with a double barrier of the lips and teeth, it bursts from its barriers to assail and ruin men [ESTIUS]. deadly--literally, "death-bearing."
Відкрити джерело ↗The apostle here reproves ambition, and an arrogant magisterial tongue; and shows the duty and advantage of bridling it because of its power to do mischief. Those who profess religion ought especially to govern their tongues (Jam 3:1-12). True wisdom makes men meek, and avoiders of strife and envy: and hereby it may easily be distinguished from a wisdom that is earthly and hypocritical (Jam 3:13 to the end).
Відкрити джерело ↗3:8 no one can tame the tongue: The tongue has an astonishing capacity for committing evil. If its evil is motivated by hell (3:6), it certainly cannot be tamed by mere human effort. • full of deadly poison: This might allude to the serpent in the Garden of Eden (Gen 3:1), who is identified with the devil (Rev 20:2).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Гріб відкритий — їхнє горло, язиком своїм кажуть неправду, отрута зміїна на їхніх губа́х,
Поклади, Господи, сторо́жу на у́ста мої, стережи́ двері губ моїх!
І язик — то огонь. Як світ неправости, поста́влений так поміж нашими членами, язик скверни́ть усе тіло, запалює круг життя, і сам запалюється від геєнни.
Від лоня ще матернього — вже відда́лені несправедливі, з утро́би ще матерньої заблуди́лися неправдомо́вці, —
Щоб любі Твої були ви́зволені, Своєю правицею допоможи́, й обізви́ся до нас!
бо ось причаї́лись на душу мою, на мене збираються сильні, — не моя в тім провина, о Господи, і не мій гріх!
Коли вкусить гадюка перед закля́ттям, тоді ворожби́т не потрібний.
вино їхнє — зміїна отру́та і гадю́ча поги́бельна їдь!
І ски́нений був змій великий, вуж стародавній, що зветься диявол і сатана́, що зво́дить світ, і скинений був він додолу, а з ним і його анголи́ були скинені.