Якова 1:10
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
а багатий — пони́женням своїм, бо він промине, як той цвіт трав'яни́й, —
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
So far as one is merely "rich" in worldly goods, "he shall pass away"; in so far as his predominant character is that of a "brother," he "abideth for ever" (Jo1 2:17). This view meets all ALFORD'S objections to regarding "the rich" here as a "brother" at all. To avoid making the rich a brother, he translates, "But the rich glories in his humiliation," namely, in that which is really his debasement (his rich state, Phi 3:19), just as the low is told to rejoice in what is really his exaltation (his lowly state).
Відкрити джерело ↗After the inscription and salutation (Jam 1:1) Christians are taught how to conduct themselves when under the cross. Several graces and duties are recommended; and those who endure their trials and afflictions as the apostle here directs are pronounced blessed and are assured of a glorious reward (Jam 1:2-12). But those sins which bring sufferings, or the weakness and faults men are chargeable with under them, are by no means to be imputed to God, who cannot be the author of sin, but is the author of all good (Jam 1:13-18). All passion, and rash anger, and vile affections, ought to be suppressed. The word of God should be made our chief study: and what we hear and know of it we must take care to practise, otherwise our religion will prove but a vain thing. To this is added an account wherein pure religion consists (Jam 1:19-27).
Відкрити джерело ↗1:10 those who are rich should boast: With irony, James is describing the dreadful fate of the ungodly rich who elevate themselves by oppressing poor and vulnerable people (see 2:6-8; 5:1-6).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Бо „кожне тіло — немов та трава, і всяка слава люди́ни — як цвіт трав'яни́й: засохне трава — то й цвіт опаде,
Минається і світ, і його пожадли́вість, а хто Божу волю виконує, той повік пробува́є!
вона виходить, як квітка — й зів'я́не, і втікає, мов тінь, — і не зостається.
Наказуй багатим за віку тепе́рішнього, щоб не не́слися ви́соко, і щоб надії не клали на багатство непевне, а на Бога Живого, що щедро дає нам усе на спожи́ток,
„Блаже́нні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне.
і вино, що серце люди́ні воно звеселя́є, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце люди́ні зміцня́є.
ви, що не відаєте, що́ трапиться взавтра, — яке ваше життя? Бо це пара, що на хвильку з'явля́ється, а потім зникає!
І коли польову́ ту траву, що сьогодні ось є, а взавтра до пе́чі вкидається, Бог отак зодягає, — скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні!
Голос кли́че: „Звіща́й!“ Я ж спитав: „Про що буду звіща́ти? Всяке тіло — трава, всяка ж слава — як цвіт польови́й:
Бо як ви́соко небо стоїть над землею, — велика така Його милість до тих, хто боїться Його́,