До євреїв 6:8
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Але та, що приносить те́рня й будя́ччя, — непотрібна вона та близька́ до прокля́ття, а кінець її — спа́лення.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
that which--rather as Greek (no article), "But if it (the 'land,' Heb 6:7) bear"; not so favorable a word as "bringeth forth," Heb 6:7, said of the good soil. briers--Greek, "thistles." rejected--after having been tested; so the Greek implies. Reprobate . . . rejected by the Lord. nigh unto cursing--on the verge of being given up to its own barrenness by the just curse of God. This "nigh" softens the severity of the previous "It is impossible," &c. (Heb 6:4, Heb 6:6). The ground is not yet actually cursed. whose--"of which (land) the end is unto burning," namely, with the consuming fire of the last judgment; as the land of Sodom was given to "brimstone, salt, and burning" (Deu 29:23); so as to the ungodly (Mat 3:10, Mat 3:12; Mat 7:19; Mat 13:30; Joh 15:6; Pe2 3:10). Jerusalem, which had so resisted the grace of Christ, was then nigh unto cursing, and in a few years was burned. Compare Mat 22:7, "burned up their city" an earnest of a like fate to all wilful abusers of God's grace (Heb 10:26-27).
Відкрити джерело ↗In this chapter the apostle proceeds to persuade the Hebrews to make a better proficiency in religion than they had done, as the best way to prevent apostasy, the dreadful nature and consequences of which sin he sets forth in a serious manner (Heb 6:1-8), and then expresses his good hopes concerning them, that they would persevere in faith and holiness, to which he exhorts them, and sets before them the great encouragement they had from God, both with respect to their duty and happiness (Heb 6:9 to the end).
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Коли хто перебува́ти не буде в Мені, той буде відкинений геть, як галу́зка, і всохне. І грома́дять їх, і кладуть на огонь, — і згорять.
Закрите те, що є Господа, Бога нашого, а відкрите — наше та наших синів аж навіки, щоб вико́нувати всі слова́ цього Зако́ну“.
І не зміг Господь більше зне́сти зла ваших чи́нів, та ті гидо́ти, що ви наробили, — тому́ став ваш край руїною, і застра́шенням та прокля́ттям, так що немає ме́шканця, як бачите цього дня“.
а страшливе якесь сподіва́ння су́ду та гнів палю́чий, що має пожерти противників.
Бо знаєте ви, що й після, як схотів він успадкува́ти благослове́ння, відкинутий був, — не знайшов бо був можливости до покая́ння, хоч його з слі́зьми шукав.
Бо вже до корі́ння дерев і сокира прикла́дена: кожне ж дерево, що доброго пло́ду не родить, буде зрубане та й в огонь буде вкинене.
А хто не знайшовся написаний в книзі життя, той уки́нений буде в озеро огняне́.
І, згадавши, Петро гово́рить Йому: „Учителю, глянь — фіґове дерево, що прокляв Ти, усохло!“
Бо ось наступає той день, що пала́є, як піч, і стануть всі пи́шні та кожен, хто чинить безбо́жне, соломою, — і спа́лить їх день той, який наступа́є, говорить Госпо́дь Савао́т, Який не позоста́вить їм ко́реня, ані галу́зки.