До Филимона 1:20
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Так, брате, — нехай я оде́ржу те, що від тебе прохаю в Го́споді. Заспокой моє серце в Христі!
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
let me--"me" is emphatic: "Let me have profit (so Greek 'for joy,' onainen, referring to the name Onesimus, 'profitable') from thee, as thou shouldst have had from Onesimus"; for "thou owest thine ownself to me." in the Lord--not in worldly gain, but in thine increase in the graces of the Lord's Spirit [ALFORD]. my bowels--my heart. Gratify my feelings by granting this request. in the Lord--The oldest manuscripts read, "in Christ," the element or sphere in which this act of Christian love naturally ought to have place.
Відкрити джерело ↗In this epistle we have, I. The preface (Plm 1:1-7). II. The substance and body of it (Plm 1:8-21). And then the conclusion (Plm 1:22 to the end.)
Відкрити джерело ↗1:20 do me this favor: Or let me have this benefit; Greek onaimēn (“favor, benefit”) might be a play on the name Onesimus, which can mean “beneficial” (cp. 1:11).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Бо ми маємо радість велику й потіху в любові твоїй, серця́ бо святих заспоко́їв ти, брате.
Я не маю більшої радости від цієї, щоб чути, що діти мої живуть у правді.
Тобі я вертаю його, того, хто є неначе серце моє.
Слухайтесь ваших наставників та коріться їм, — вони бо пильнують душ ваших, як ті, хто має здати справу. Нехай вони роблять це з радістю, а не зідхаючи, — бо це для вас не кори́сне.
Тому́ то потіхою вашою вті́шились ми, а ще більше зраділи ми радістю Тита, що ви всі заспоко́їли духа його.
Бо Бог мені свідок, що тужу́ я за вами всіма́ в сердечній любові Христа Ісуса.
А хто має достаток на світі, і бачить брата свого в недостачі, та серце своє зачиняє від нього, то як Божа любов пробуває в такому?
Отож, мої браття улю́блені, за якими так сильно тужу́, моя радосте й ві́нче, — так у Господі стійте, улю́блені!
Бо коли я засму́чую вас, то хто той, хто потішить мене, як не той, кого я засмути́в?