До Филимона 1:10
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Благаю тебе про сина свого, про Они́сима, що його породив я в кайда́нах своїх.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
I beseech thee--emphatically repeated from Plm 1:9. In the Greek, the name "Onesimus" is skilfully put last, he puts first a favorable description of him before he mentions the name that had fallen into so bad repute with Philemon. "I beseech thee for my son, whom I have begotten in my bonds, Onesimus." Scripture does not sanction slavery, but at the same time does not begin a political crusade against it. It sets forth principles of love to our fellow men which were sure (as they have done) in due time to undermine and overthrow it, without violently convulsing the then existing political fabric, by stirring up slaves against their masters.
Відкрити джерело ↗In this epistle we have, I. The preface (Plm 1:1-7). II. The substance and body of it (Plm 1:8-21). And then the conclusion (Plm 1:22 to the end.)
Відкрити джерело ↗1:10 show kindness: In the Roman world, runaway slaves could be treated harshly with whipping, branding, or even execution, at the owner’s discretion. • Onesimus was Paul’s spiritual child because he became a believer through Paul’s ministry.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
із Они́симом, вірним та улю́бленим братом, який з-поміж вас. Вони все вам розповідя́ть, що́ діється тут.
Бо хоч би ви мали десять тисяч наста́вників у Христі, та отців не багато; а я вас породив у Христі Ісусі через Єва́нгелію.
до Тимофі́я, щирого сина за вірою: благода́ть, милість, мир від Бога Отця і Христа Ісуса, Господа нашого!
Ді́тки мої, — я зно́ву для вас терплю́ муки поро́ду, поки образ Христа не віді́б'ється в вас!
до Тита, щирого сина за спільною ві́рою: благодать, милість та мир від Бога Отця й Христа Ісуса, Спасителя нашого!
А цар наказав Йоавові й Авішаєві та Іттаєві, говорячи: „Обере́жно будьте мені з моїм юнако́м Авесаломом!“ А ввесь народ чув, як цар наказав усім провідника́м про Авесало́ма.
І Йому відповів один із на́товпу: „Учителю, привів я до Тебе ось сина свого́, що духа німого він має.