1-е до Тимофія 6:10
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Бо корень усього лихого — то грошолюбство, якому віддавшись, дехто відбились від віри й поклали на себе великі стражда́ння.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
the love of money--not the money itself, but the love of it--the wishing to be rich (Ti1 6:9) --"is a root (ELLICOTT and MIDDLETON: not as English Version, 'the root') of all evils." (So the Greek plural). The wealthiest may be rich not in a bad sense; the poorest may covet to be so (Psa 62:10). Love of money is not the sole root of evils, but it is a leading "root of bitterness" (Heb 12:15), for "it destroys faith, the root of all that is good" [BENGEL]; its offshoots are "temptation, a snare, lusts, destruction, perdition." coveted after--lusted after. erred from--literally, "have been made to err from the faith" (Ti1 1:19; Ti1 4:1). pierced-- (Luk 2:35). with . . . sorrows--"pains": "thorns" of the parable (Mat 13:22) which choke the word of "faith." "The prosperity of fools destroys them" (Pro 1:32). BENGEL and WIESINGER make them the gnawings of conscience, producing remorse for wealth badly acquired; the harbingers of the future "perdition" (Ti1 6:9).
Відкрити джерело ↗I. He treats of the duty of servants (Ti1 6:1, Ti1 6:2). II. Of false teachers (Ti1 6:3-5). III. Of godliness and covetousness (Ti1 6:6-10). IV. What Timothy was to flee, and what to follow (Ti1 6:11, Ti1 6:12). V. A solemn charge (Ti1 6:13-16). VI. A charge for the rich (Ti1 6:17-19). And lastly, a charge to Timothy (Ti1 6:20, Ti1 6:21).
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!
А ті, хто хоче багаті́ти, упадають у спокуси та в сітку, та в числе́нні нерозумні й шкідливі пожадливості, що втручають людей на загла́ду й загибіль.
Госпо́дь ра́ду пога́нів пони́щить, поні́вечить ми́слі наро́дів,
І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —
їм треба уста́ затуляти: вони ці́лі доми баламу́тять, навчаючи, чого не належить, для зиску брудно́го.
Його го́лови судять за хабара́, і навчають за плату його ті священики, і за срі́бло воро́жать пророки його́, хоч на Господа вони опира́ються, кажучи: „Хіба не Господь серед нас? Зло не при́йде на нас!“
І це пси ненаже́ри, що не знають наси́чення, і це па́стирі ті, що не вміють уважати: усі вони ходять своєю дорогою, кожен з свого кінця́ до своєї здобичі.
Горе їм, бо пішли вони дорогою Каїновою, і попали в обману Валаа́мової заплати, і загинули в бунті Коре́я!
Бо Дима́с мене кинув, цей вік полюбивши, і пішов до Солу́ня, Кри́скент до Гала́тії, Тит до Далма́тії.
Горе ж вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що перед людьми́ зачиняєте Царство Небесне, — бо й самі ви не вхо́дите, ані тих, хто хоче ввійти, увійти не пускаєте!