1-е до солунян 2:2
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Та хоч ми нате́рпілися перед тим, і дізнали зневаги в Фили́пах, як знаєте, проте ми відва́жилися в нашім Бозі звіщати вам Божу Єва́нгелію з великою боротьбою.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
even after that we had suffered before--at Philippi (Acts 16:11-40): a circumstance which would have deterred mere natural, unspiritual men from further preaching. shamefully entreated--ignominiously scourged (Act 16:22-23). bold-- (Act 4:29; Eph 6:20). in our God--The ground of our boldness in speaking was the realization of God as "OUR God." with much contention--that is, literally, as of competitors in a contest: striving earnestness (Col 1:29; Col 2:1). But here outward conflict with persecutors, rather than inward and mental, was what the missionaries had to endure (Act 17:5-6; Phi 1:30).
Відкрити джерело ↗In this chapter the apostle puts the Thessalonians in mind of the manner of his preaching among them (Th1 2:1-6). Then of the manner of his conversation among them (Th1 2:7-12). Afterwards of the success of his ministry, with the effects both on himself and on them (Th1 2:13-16), and then apologizes for his absence (Th1 2:17-20).
Відкрити джерело ↗2:2 Despite the dishonor and pain Paul and Silas had suffered in Philippi (Acts 16:19-40), they showed courage by preaching confidently in Thessalonica.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
А бачивши сміли́вість Петра та Івана, і спостерігши, що то люди оби́два невчені та про́сті, дивувалися, і пізнали їх, що вони з Ісусом були́.
З цієї причини й терплю́ я оце, але не соро́млюсь, бо знаю, в Кого я ввірував та впе́внився, що має Він силу заховати на той день заста́ву мою.
А Павло відказав їм: „Нас, римля́н, незасуджених, рі́зками сікли прилю́дно, і до в'язниці всадили, а тепер нас таємно виводять? Але ні! Хай вони самі при́йдуть, та й виведуть нас!“
Та проте довгий час пробули́ вони там, промовляючи мужньо про Господа, що свідо́цтво давав слову благода́ті Своєї і робив, щоб знаме́на та чу́да чинились їхніми руками.
Я хо́чу, щоб ви знали, яку велику боротьбу я маю за вас і за тих, хто в Лаодикі́ї, і за всіх, хто не бачив мого тіле́сного обличчя.
Бо наша Єва́нгелія не була́ для вас тільки у слові, а й у силі, і в Дусі Святім, і з великим упе́вненням, як знаєте ви, які ми були́ поміж вами для вас.
А вони поверта́лися з синедріо́ну, радіючи, що сподоби́лись прийняти знева́гу за Йме́ння Го́спода Ісуса.
Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і перепо́внилися всі Святим Духом, — і зачали говори́ти Слово Боже з сміли́вістю!
Бо не можемо ми не казати про те, що́ ми бачили й чули!“
Тож він розмовляв у синагозі з юдеями та з богобійними, і на ринку щоденно зі стрі́чними.