До колосян 4:4
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
щоб звістив я її, як звіщати належить мені.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
ALFORD thinks that Paul asks their prayers for his release as if it were the "only" way by which he could "make it (the Gospel) manifest" as he ought. But while this is included in their subject of prayer, Phi 1:12-13, written somewhat later in his imprisonment, clearly shows that "a door for the word" could be opened, and was opened, for its manifestation, even while he remained imprisoned (compare Ti2 2:9).
Відкрити джерело ↗I. He continues his account of the duty of masters, from the close of the former chapter (Col 4:1). II. He exhorts to the duty of prayer (Col 4:2-4), and to a prudent and decent conduct towards those with whom we converse (Col 4:5, Col 4:6). III. He closes the epistle with the mention of several of his friends, of whom he gives an honourable testimony (Col 4:7-18).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
для якої посо́л я в кайда́нах, щоб сміли́во про неї звіщати, як належить мені.
Слово ваше нехай буде за́вжди ласка́ве, припра́влене сіллю, щоб ви знали, як ви маєте кожному відповідати.
Тож, мавши надію таку, ми вживаємо великої сміли́вости,
І тепер споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміли́вістю слово Твоє повіда́ти,
Відповів же Петро та сказали апо́столи: „Бога повинно слухатися більш, як людей!