До филип'ян 2:27
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Бо смертельно він був хворував. Але змилувався Бог над ним, і не тільки над ним, але й надо мною, щоб я смутку на смуток не мав.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Epaphroditus' sickness proves that the apostles had not ordinarily the permanent gift of miracles, any more than of inspiration: both were vouchsafed to them only for each particular occasion, as the Spirit thought fit. lest I should have sorrow upon sorrow--namely, the sorrow of losing him by death, in addition to the sorrow of my imprisonment. Here only occurs anything of a sorrowful tone in this Epistle, which generally is most joyous.
Відкрити джерело ↗The apostle proceeds to further exhortations to several duties, to be like-minded, and lowly-minded, which he presses from the example of Christ (Phi 2:1-11), to be diligent and serious in the Christian course (Phi 2:12, Phi 2:13), and to adorn their Christian profession by several suitable graces (Phi 2:14-18). He then concludes with particular notice and commendation of two good ministers, Timothy and Epaphroditus, whom he designed to send to them (Phi 2:19-30).
Відкрити джерело ↗2:27 Epaphroditus’s recovery from a nearly fatal illness is attributed to God’s mercy, both on Epaphroditus and on Paul, who was already suffering in prison.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Нехай з мене не ті́шаться ті, хто ворогує на мене безви́нно, нехай ті не морга́ють очима, хто мене без причини нена́видить,
бо за діло Христове набли́зився був аж до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб допо́внити ваш неста́ток служі́ння для мене.
В шістьох лихах спаса́є тебе, а в сімох не діткне́ тебе зло:
через те навпаки́, — краще простити й поті́шити, щоб смуток великий його не поже́р.
Досягла́ вас спроба не інша, тільки лю́дська; але вірний Бог, Який не попу́стить, щоб ви випробо́вувалися більше, ніж можете, але при спробі й поле́гшення дасть, щоб зне́сти могли ви її.
І трапилося тими днями, що вона занедужала й умерла. Обмили ж її й покла́ли в го́рниці.
Коли перехо́дитимеш через во́ди, Я буду з тобою, а через річки́ — не зато́плять тебе, коли будеш огонь перехо́дити, — не попече́шся, і не буде пали́ти тебе його по́лум'я.
Ось терпі́ння це вийшло мені на добро, Ти стримав від гро́бу гниття́ мою душу, бо Ти кинув за спи́ну Свою всі гріхи мої,
„Господи, зві́стку Твою я почув та й злякався! Господи, оживи Своє ді́ло в сере́дині років, у сере́дині літ об'яви́, у гніві про милість згада́й!
Карай мене, Господи, тільки ж за су́дом, не гнівом Своїм, щоб не знищити мене́!