Числа 4:15
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І скінчить Ааро́н та сини покривати святиню та ввесь святий по́суд, коли та́бір рушає, а потім уві́йдуть Кегатові сини, щоб нести, але не доторкнуться до святого, щоб не повмирати.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
After the priests had completed the wrapping up of all these things, the Kohathites were to come up to carry them; but they were not to touch "the holy" (the holy things), lest they should die (see Num 1:53; Num 18:3, and comp. Sa2 6:6-7).
Відкрити джерело ↗In the former chapter an account was taken of the whole tribe of Levi, in this we have an account of those of that tribe who were in the prime of their time for service, betwixt thirty and fifty years old. I. The serviceable men of the Kohathites are ordered to be numbered, and their charges are given them (v. 2-20). II. Of the Gershonites (Num 4:24-28). III. Of the Merarites (Num 4:29-33). IV. The numbers of each, and the sum total at last, are recorded (Num 4:34, etc.).
Відкрити джерело ↗4:15 Aaron and his surviving sons Eleazar and Ithamar had to cover the sanctuary and all the sacred articles completely before the camp was ready to move, with the groups of non-Levitical tribes marching before and behind the Levites who carried the Tabernacle. The royalty of these objects is seen in the symbolic colors of the coverings, and their sacredness underlies the stern warning that even though the Kohathites were the designated handlers, they must not touch the sacred objects, or they would die. Such respect marked the holiness of Israel’s Lord. The dangers of disregarding these instructions are apparent in 1 Sam 6:19-20 and 2 Sam 6:6-7.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
А Кегатовим синам не дав, бо на них лежить служба святині, — на пле́чах повинні носити.
І написав Мойсей цього Зако́на, та й дав його до священиків, Левієвих синів, що носять ковче́га Господнього заповіту, та до всіх Ізраїлевих старши́х.
І рушили сини Кегатові, носії́ святині, та й поставили скинію до прихо́ду їх, усіх інших.
Тоді Давид сказав, щоб ніхто не носив Божого ковчега, окрім Левитів, бо їх вибрав Господь носити ковчега Господа та служити Йому́ аж навіки.
І вдарив Господь людей Бет-Шемешу, бо вони заглядали в Господній ковчег. І вибив Він між наро́дом п'ятдеся́т тисяч чоловіка та сімдеся́т чоловіка. І був народ у жало́бі, бо Господь ударив народ великою пора́зкою.
І поне́сли сини Левитів Божого ковчега, як наказав був Мойсей за Господнім словом, на пле́чах своїх, на держака́х, на собі.
А ті, що таборують спе́реду перед скинією, перед скинією заповіту на схід, Мойсей й Ааро́н та сини його, — вони виконують сторо́жу святині, сторожу за Ізраїлевих синів. А чужий, хто набли́зиться, — буде забитий.
А священики, що не́сли ковчега, стояли в сере́дині Йорда́ну аж до закі́нчення всього, що Господь наказав був Ісусові сказати наро́дові, згідно з усім тим, що наказав був Мойсей Ісусові. А народ ква́пився і перехо́див.
А коли скинія буде руша́ти, Левити розберуть її, а коли буде спиня́тися скинія, Левити поставлять її. А якщо набли́зиться чужий, — він нехай буде забитий.
І сталося, коли ті, хто ніс Господнього ковчега, ступали шість кроків, то він прино́сив у жертву вола та відгодо́вану штуку худоби.