Числа 22:7
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І пішли моавські старші та старші Мідіяну, — а дарунки за чари в руці їх, — і прийшли до Валаама, та й промовляли до нього Балакові слова́. І
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
At this chapter begins the famous story of Balak and Balaam, their attempt to curse Israel, and the baffling of that attempt; God's people are long afterwards told to remember what Balak the king of Moab consulted, and what Balaam the son of Beor answered him, that they might know the righteousness of the Lord, Mic 6:5. In this chapter we have, I. Balak's fear of Israel, and the plot he had to get them cursed (Num 22:1-4). II. The embassy he sent to Balaam, a conjurer, to fetch him for that purpose, and the disappointment he met with in the first embassy (Num 22:5-14). III. Balaam's coming to him upon his second message (Num 22:15-21). IV. The opposition Balaam met with by the way (Num 22:22-35). V. The interview at length between Balak and Balaam (Num 22:36, etc.).
Відкрити джерело ↗22:7 set out with money to pay Balaam to place a curse upon Israel: As a professional diviner, Balaam could command considerable payment for his services (22:7, 17-18; cp. 1 Sam 9:7-8; 2 Kgs 8:7-9).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Його го́лови судять за хабара́, і навчають за плату його ті священики, і за срі́бло воро́жать пророки його́, хоч на Господа вони опира́ються, кажучи: „Хіба не Господь серед нас? Зло не при́йде на нас!“
бо такі не служать Господеві нашому Ісусу Христу, але власному череву; вони добрими та гарними словами зво́дять серця простодушних.
І ви безче́стите Мене в Мого наро́ду за жмені ячме́ню та за кришки́ хліба, забиваючи душі, що не повинні б умирати, та лишаючи при житті душі, що не повинні б жити, своїми обма́нами Моєму наро́дові, що слухають лжу.
І побачив Валаам, що Господе́ві вгодно поблагословити Ізраїля, і не пішов, як кожного ра́зу, на ворожбу́, і звернув лице́ своє́ до пустині.
Бо нема ворожби́ поміж Яковом, і ча́рів нема між Ізраїлем, — тепер буде сказане Якову та Ізраїлеві, що́ Бог учинив.
Вони покинули про́сту дорогу та й заблудили, і пішли слідо́м за Валаа́мом Бео́ровим, що полюбив нагороду несправедливости,
Горе їм, бо пішли вони дорогою Каїновою, і попали в обману Валаа́мової заплати, і загинули в бунті Коре́я!
І це пси ненаже́ри, що не знають наси́чення, і це па́стирі ті, що не вміють уважати: усі вони ходять своєю дорогою, кожен з свого кінця́ до своєї здобичі.
їм треба уста́ затуляти: вони ці́лі доми баламу́тять, навчаючи, чого не належить, для зиску брудно́го.