Числа 21:7
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І прийшов народ до Мойсея та й сказав: „Згрішили ми, бо говорили проти Господа та проти тебе. Молися до Господа, і нехай Він забере від нас цих зміїв“. І молився Мойсей за народ.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
The armies of Israel now begin to emerge out of the wilderness, and to come into a land inhabited, to enter upon action, and take possession of the frontiers of the land of promise. A glorious campaign this chapter gives us the history of, especially in the latter part of it. Here is, I. The defeat of Arad the Canaanite (Num 21:1-3). II. The chastisement of the people with fiery serpents for their murmurings, and the relief granted them upon their submission by a brazen serpent (Num 21:4-9). III. Several marches forward, and some occurrences by the way (Num 21:10-20). IV. The celebrated conquest of Sihon king of the Amorites (Num 21:21-32), and of Og king of Bashan (Num 21:33-35), and possession taken of their land.
Відкрити джерело ↗21:7-9 Jesus alluded to this incident when discussing his identity and mission (John 3:14-15). • By Hezekiah’s day (around 700 BC), this bronze snake had become an object of worship in Jerusalem (2 Kgs 18:4).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
А Си́мон озвався й сказав: „Помоліться за мене до Господа, щоб мене не спіткало нічого з того, про що ви говорили“.
І наро́д став кричати до Мойсея. А Мойсей помолився до Господа, — і погас той огонь.
І вийшов Мойсей та Аарон від фараона. І кли́кав Мойсей до Господа про ті жа́би, що навів був на фараона.
А фараон зробив запеклим своє серце також і цим разом, — і не відпустив він народу того!
А цар відповів і сказав до Божого чоловіка: „Умилости́в лице Господа, Бога твого, і помолися за мене, і нехай ве́рнеться рука моя до мене!“ І чоловік Божий умилости́вив Господнє лице, і царська́ рука вернулася до нього, і була, як перед тим...
А на Аарона Господь дуже розгнівався був, щоб погубити його. І молився я того ча́су також за Ааро́на.
І промовив до мене Господь: Якщо став би Мойсей й Самуїл перед лицем Моїм, — то душа Моя до наро́ду цього́ не звернулася б! Віджени їх із-перед Мого лиця, і нехай повихо́дять!
А тепер візьміть собі сім бичків та сім барані́в, і йдіть до Мого раба Йова, і принесе́те цілопа́лення за себе, а Мій раб Йов помо́литься за вас, бо тільки з ним Я буду рахува́тися, щоб не вчинити вам злої речі, — бо ви не говорили слу́шного про Мене, як раб Мій Йов“.
А Саул сказав: „Прогріши́вся я! Але вшануй мене перед старши́ми мого народу та перед Ізраїлем, і вернися зо мною, а я поклонюся Господе́ві, Богові твоєму“.
та й сказав: „Я згрішив, невинну кров ви́давши“. Вони ж відказали: „А нам що до того? Дивись собі сам“.