Числа 21:29
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Горе тобі, о Моаве, ти згинув, наро́де Кемо́шів! Він зробив був синів своїх утікача́ми, а дочок своїх дав у неволю Сигону, царю аморейському.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
The armies of Israel now begin to emerge out of the wilderness, and to come into a land inhabited, to enter upon action, and take possession of the frontiers of the land of promise. A glorious campaign this chapter gives us the history of, especially in the latter part of it. Here is, I. The defeat of Arad the Canaanite (Num 21:1-3). II. The chastisement of the people with fiery serpents for their murmurings, and the relief granted them upon their submission by a brazen serpent (Num 21:4-9). III. Several marches forward, and some occurrences by the way (Num 21:10-20). IV. The celebrated conquest of Sihon king of the Amorites (Num 21:21-32), and of Og king of Bashan (Num 21:33-35), and possession taken of their land.
Відкрити джерело ↗21:29 From the ancient point of view, even Moab’s supreme god Chemosh suffered defeat at the hands of the Amorite conquerors, while the people of Moab became refugees and captives.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
А па́гірки, що навпроти Єрусалиму, право́руч гори Згуби, які побудува́в був Соломон, Ізраїлів цар, для Астарти, гидо́ти сидо́нської, і для Кемота, гидо́ти моавської, і для Мілкома, гидо́ти Аммонових синів, цар поопога́нював.
Отож, що дасть тобі на насліддя Кемош, бог твій, те ти посядеш, а все, де вигнав Господь, Бог наш, перед нами, те ми посядемо.
Це тому́, що вони покинули Мене і вклоня́лися Аста́рті, сидонській богині, і Кемошеві, богові моавському, та Мілкомові, богові аммонітському, і не пішли Моїми дорогами, щоб вико́нувати добре в Моїх оча́х, і постанови Мої та заповіді Мої, як батько його Давид.
Тоді Соломон збудував же́ртівника для Кемоша, моавської гидо́ти, на горі, що навпроти Єрусалиму, та для Молоха, гидо́ти аммонських синів.
Бо за те, що наді́явся ти на вчинки свої та на ска́рби свої, ти тако́ж будеш узятий, і пі́де Кемош до поло́ну, а ра́зом із ним його священики та його зве́рхники.
Моє серце кричить про Моа́ва, втікачі його — аж до Цоару, до Еглат-Шелішійї, бо з плаче́м ходять збі́ччям Лухі́ту, бо на Хоронаїмській дорозі встає крик заги́белі,
І за Кемоша Моав посоро́млений буде, як Ізраїлів дім посоро́млений був за Бет-Ел, за місце надії своєї.
І станеться, мов те споло́шене пта́ство, з кубла́ повиго́нене, будуть до́чки Моавські при бро́дах Арнону: