Числа 21:2
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І склав Ізраїль обі́тницю Господе́ві й сказав: „Якщо справді даси Ти наро́д той у мою руку, то я вчиню́ їхні міста закля́ттям“.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
The armies of Israel now begin to emerge out of the wilderness, and to come into a land inhabited, to enter upon action, and take possession of the frontiers of the land of promise. A glorious campaign this chapter gives us the history of, especially in the latter part of it. Here is, I. The defeat of Arad the Canaanite (Num 21:1-3). II. The chastisement of the people with fiery serpents for their murmurings, and the relief granted them upon their submission by a brazen serpent (Num 21:4-9). III. Several marches forward, and some occurrences by the way (Num 21:10-20). IV. The celebrated conquest of Sihon king of the Amorites (Num 21:21-32), and of Og king of Bashan (Num 21:33-35), and possession taken of their land.
Відкрити джерело ↗21:2-3 completely destroy (Hebrew kharam): Israel was instructed to completely destroy their enemies and their enemies’ property (see Lev 27:28-29; Deut 7:2; 20:17; Josh 6–7; 10:1–11:23). • This battle reflects a play on words between kharam and Hormah (Hebrew khormah, Num 21:3). It marks a turning point in Israel’s interaction with the Canaanites, who remained a formidable enemy throughout the period of the conquest.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І склав Яків обі́тницю, говорячи: „Коли Бог буде зо мною, і буде мене пильнувати на цій дорозі, якою ходжу́, і дасть мені хліба їсти та одежу вдягнутись,
І обіцяв Їфтах обі́тницю Господе́ві й сказав: „Якщо справді даси Ти Аммонових синів у мою ру́ку,
І того ча́су заприсягнув Ісус, говорячи: „Прокля́тий перед Господнім лицем кожен, хто встане й відбуду́є це місто Єрихо́н, — на перворіднім своїм він заложить його, і на наймолодшім своїм поставить брами його́“.
І склала вона обі́тницю, та й сказала: „Господи Савао́те, якщо дійсно спогля́неш на біду Твоєї невільниці, і згадаєш мене, і не забудеш Своєї невільниці, і даси Своїй невільниці наща́дка чоловічої статі, то я дам його Господе́ві на всі дні життя його, а бритва не торкнетья його голови“.
то будеш допитуватися, і будеш досліджувати, і будеш добре питати, а ось — воно правда, дійсна та річ, була зроблена та гидо́та посеред тебе,
Воно — як та добра оли́ва на го́лову, що сплива́є на бо́роду, Ааро́нову бо́роду, що спливає на кі́нці одежі його!
І станеться це місто закляттям, — воно та все, що в ньому, для Господа. Тільки блудни́ця Раха́в буде жити, вона та всі, хто з нею в домі, бо вона сховала була послів, яких ми посилали.
Коли хто не любить Господа, нехай буде про́клятий! Мара́на та́!