2-е до коринтян 6:3
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Ні в чому ніякого спотика́ння не робимо, щоб служі́ння було бездога́нне,
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Resuming the connection with Co2 6:1, interrupted by the parenthetical Co2 6:2. "Giving no offense" (compare Co1 10:33), "approving ourselves," and all the other participles down to Co2 6:10, are nominatives to "we also entreat you" (Co2 6:1), to show the pains he took to enforce his exhortation by example, as well as precept [ALFORD]. "Offense" would be given, if we were without "patience" and the other qualifications which he therefore subjoins (compare Rom 14:13).
Відкрити джерело ↗In this chapter the apostle gives an account of his general errand to all to whom he preached; with the several arguments and methods he used (Co2 6:1-10). Then he addresses himself particularly to the Corinthians, giving them good cautions with great affection and strong arguments (Co2 6:11-18).
Відкрити джерело ↗6:3-10 Paul gives a revealing picture of the hardships of his ministry (cp. 4:7-18). Nine trials are listed; many of these experiences from Paul’s life are recorded in Acts (e.g., Acts 14:5-6, 19-20; 16:19-24; 21:30-36). Through their steadfast suffering for the Good News, Paul and Timothy (2 Cor 1:1) showed that they were true ministers of God.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Отож, не будемо більше осуджувати один о́дного, але краще судіть про те, щоб не давати братові спотика́ння та спокуси.
Як право на вас мають інші, то тим більше ми. Але ми не вжили́ цього права, та все те́рпимо, аби перешкоди якої Христовій Єва́нгелії ми не вчинили.
Для слаби́х, — як слаби́й, щоб придбати слабих. Для всіх я був усе, щоб спасти бодай деяких.
Та щоб їх не спокуси́ти, піди над море, та ву́дку закинь, і яку першу рибу ізло́виш, візьми, і рота відкрий їй, — і зна́йдеш стати́ра; візьми ти його, — і віддай їм за Мене й за себе“.
Хто ж споку́сить одне з цих мали́х, що вірують в Мене, то краще б тако́му було, коли б жо́рно млино́ве на шию йому почепи́ти, — і його потопи́ти в морські́й глибині́.
Бо це нам хвала́, — сві́дчення нашого сумління, що в святості й чистості Божій, не в тілесній мудрості, але в Божій благода́ті жили́ ми на світі, особливо ж у вас.
остерігаючись того, щоб хто не дорікав нам цим достатком, що ним служимо ми,